Підготовка до батьківства. Криза трьох років: дитячі симптоми та поради дорослим

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” продовжує інформувати майбутніх батьків - усиновителів, опікунів, прийомних батьків щодо нюансів виховання та адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Ця публікація - про вікову кризу трьох років: як вона діагностується та що робити батькам? На ці питання відповідає Тетяна Алексеєнко, упорядниця посібника тренінгового курсу для кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі.

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ

У три роки дитина вчиться відокремлювати себе від дорослого. Прагне зробити щось власноруч, кажучи: «Я сам!». Саме тому оточуючим вбачається, що малюк — вередує, стає впертим та свавільним. Цей період вважається критичним в першу чергу тому, що дорослі стикаються з труднощами взаємин з дитиною.

БАЗОВА ПРИЧИНА КРИЗИ

Об’єктивне протиріччя між прагненням дитини бути самостійною та прагненням дорослого зберегти попередній стиль стосунків, обмежуючи тим самим активність дитини.

«СИМПТОМИ» НАБЛИЖЕННЯ КРИЗИ ТРЬОХ РОКІВ

•  гострий інтерес дитини до свого зображення у дзеркалі;
• стурбованість тим, як вона виглядає в очах інших;
• зацікавленість дівчаток своїм вбранням;
• заклопотаність хлопчиків власною компетентністю, наприклад, у конструюванні;
• гостра реакція на невдачі;
• наполягання на своєму виборі.

ОЗНАКИ ПЕРЕБІГУ КРИЗИ ТРЬОХ РОКІВ

1. НЕГАТИВІЗМ ДИТЯЧИЙ.

Виявляється у безпідставній, безглуздій протидії дитини будь-якому втручанню дорослих, опорі зовнішнім впливам, заради самої протидії. Дитина взагалі не хоче підкорятися дорослим. Негативізм не слід ототожнювати з неслухняністю. В основі негативізму - свідоме небажання слухати поради та дотримуватися певних правил.

2. УПЕРТІСТЬ ДИТЯЧА.

Один з проявів неслухняності виникає в ситуаціях, коли вимоги дорослих суперечать бажанням дитини й її намірам, а також за відсутності нормальних умов для діяльності та задоволення природних потреб. Дитина наполягає на своїй вимозі, на власному рішенні тому, що починає усвідомлювати себе, як особистість і хоче, щоб на цю особистість зважали. По суті, це один із способів самоствердження. Упертість не варто плутати з наполегливістю, оскільки в її основі - конфлікт з оточуючими.

3. ПРИМХЛИВІСТЬ.

Близька до впертості та негативізму, але має більш генералізований та безособовий характер. Це протест проти порядків, що панують вдома. Або протест проти того, що пропонують інші (наприклад, проти конкретного плаття чи сорочки, способу проведення дозвілля, запропонованого меню тощо). Нерідко реалізується і в істеричних формах: діти падають на підлогу, пручаються, заходяться плачем і криком, відкидають запропоновані їм речі тощо.

4. СВАВІЛЛЯ.

Прагнення до емансипації від дорослого. Дитина хоче бути самостійною. Це дещо нагадує кризу першого року життя, але тоді було прагнення до фізичної самостійності, а тепер йдеться про глибший рівень - самостійність наміру, задуму. Свавілля - своя воля. Тобто наполягання на своєму виборі, навіть якщо він гірший від запропонованого дорослими.

5. ЗНЕЦІНЮВАННЯ ДОРОСЛИХ.

Може виявлятися в безапеляційних заявах та відвертому ігноруванні. Батьки переживають справжній шок, почувши від дитини «дурень», або щось подібне. Проте в основі подібних реакцій - не нелюбов і неповага до батьків, а недостатність досвіду щодо вияву різних емоційних реакцій, невміння по-іншому захищати себе та свою позицію

6. ПРОТЕСТ-БУНТ.

Виявляється у відкритих конфліктах в ситуаціях, коли очікування дітей не збігаються з очікуваннями батьків, і їх примушують діяти за батьківськими уявленнями. Проте не кожна дитина здатна за своїми індивідуальними особливостями до відкритого протесту. Дехто використовує форми відкритого протесту, що можуть виявлятися в різній шкоді та небажанні визнавати свою причетність до неї.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ТРЬОХ РОКІВ

Не висувайте надмірних вимог (завжди орієнтуйтеся на вікові можливості і стан здоров’я дитини).

1. Не зловживайте заборонами!
2. Достатньою мірою реалізуйте бажання дитини - їй потрібно: пізнавати довкілля; розвивати навички самообслуговування; визначати власні сили та здібності.
3. Скеровуйте ініціативу дитини у продуктивне русло - знайдіть їй цікаве та корисне заняття.
4. Не ставайте на шлях боротьби з дитячою впертістю, щоб не загострювати на цьому увагу самої дитини (це буде формувати ворожість у взаєминах).
5. Створюйте дитині такі ситуації, щоб вона переконалася, що її вимоги - марні.
6. У бесідах з дитиною ведіть розмову спокійно.
7. Не поспішайте реагувати на всі примхи дитини, бо вона повинна звикати до певного порядку речей і поважати авторитет дорослого.
8. Дозвольте дитині самій робити вибір: не нав’язуйте їй лише одну пропозицію (сукню, їжу, іграшку тощо), а пропонуйте на вибір кілька: «Щоб ти хотіла поїсти: кашу чи пюре?» або «В якому з цих платтячок ти сьогодні хочеш піти до садочку?». тоді це буде саме її вибір, і не буде конфліктів.
9. Привчайте дитину до керування собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та її наслідків.

 

Більше по темі вікової кризи:

Як зрозуміти, що в дитини почалася криза? Типи криз. 

Криза 3 років: симптоми та поради. Тут.

Криза 6-7 років: симптоми та поради. Тут.

Криза 11-16 років: симптоми та поради. Тут.