Підготовка до батьківства. Криза 11-16 років дитячі «симптоми» та поради дорослим

Програма «Рінат Ахметов — Дітям. Сирітству — ні!» продовжує інформувати майбутніх батьків — усиновителів, опікунів, прийомних батьків щодо нюансів виховання та адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Про вікову кризу 11-16 років розповідає Тетяна Алексеєнко, упорядниця посібника тренінгового курсу для кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі.

Згідно з віковою періодизацією, прийнятою в науці, підлітковий вік починається в 11 років і триває до 16 років. Це кризовий період, коли дитина стає більш замкнутою, примхливою та схильною до конфліктів, а батьки перестають розуміти, як знаходити з нею спільну мову та вибудовувати стосунки.

В чому причини кризи підліткового віку?

Підліткова криза — це період, коли на перший план виходять процеси самопізнання, внаслідок чого відбуваються зміни у стосунках дитини з оточуючими. У підлітка з’являються завищені вимоги до батьків та інших дорослих, а також до самого себе. З іншого боку, він ще не здатен бути відповідальним та самотужки справлятися з труднощами.

Наскільки бурхливим і тривалим стає кризовий період, залежить від сукупності факторів як зовнішніх, так і в внутрішніх. В одних ситуаціях криза підліткового віку проявляється слабо, в інших — поведінка змінюється кардинально, стає непередбачуваною та конфліктною.

Посилити підліткову кризу можуть такі фактори:

• тотальний батьківський контроль;

• надмірне піклування, яке називають гіперопікою;

• залежні сімейні стосунки;

• потреба дитини в більшій свободі.

Проблема кризи підліткового віку полягає в тому, що діти прагнуть до самостійності, але ще не мають для цього потрібного досвіду. Підліток прагне самостійно приймати рішення і брати на себе відповідальність, але ще не здатен серйозно ставитися до виконання обов’язків. З цієї ж причини дорослим буває важко сприймати підлітка як рівного, що призводить до конфліктів, непорозумінь та затягування кризового періоду.

Внутрішні фактори загострення підліткової кризи 11 років полягають у психологічних особливостях цього віку, адже у дитини формуються нові риси характеру, звички та переконання. Риси та якості, які перешкоджають підлітку самовиражатись та самостверджуватись, він вважає своїми недоліками. В підлітковому віці діти схильні до сумнівів у власних силах, самозвинувачень та самокритики, і як наслідок — до дратівливості. 

Підліток оцінює власні можливості, навички й здібності, переходячи таким чином до самопізнання і вже не сприймаючи себе дитиною. У нього формується уявлення про дорослість, яке дещо змінюється на різних етапах. Спочатку дорослість асоціюється із повною самостійністю та виражається в ризикованих протестних діях. Потім дитина усвідомлює, що її дорослість має межу, яка пов’язана з рівнем відповідальності.

Підліток сприймає себе як особистість, оцінюючи власні можливості, здібності та недоліки, що дозволяє йому відділитися від сім’ї, але зберегти гармонійні стосунки з батьками та іншими родичами.

Криза підліткового віку: три основні етапи 

Вчені вважають, що підліткова криза 13 років складається з трьох етапів, які плавно переходять один в один.

1. Докритичний етап також називають негативним. Це своєрідний «злом системи», коли дитина змінює свою поведінку, намагаючись зрозуміти межі дозволеного. Криза молодшого підліткового віку починається в 11 років і триває до 12-13 років. У дитини змінюються звички та сприйняття оточення, вона вдається до перших спроб стати самостійною та вийти з-під батьківської опіки.
2. Вікова криза 13 років вважається кульмінаційним етапом, коли поведінка дитини може доволі різко змінитися на гірше. Підліток починає гостро реагувати на події, слова та вчинки, діяти ризиковано й непередбачувано. У нього часто трапляються перепади настрою, з’являється неуважність і небажання вчитися. В цей період дуже важливо розвивати когнітивні функції — тренувати пам’ять, логічне мислення, уяву тощо, інакше можуть виникнути труднощі в подальшому здобутті освіти. 
3. Третій етап називають посткритичним — в цей період дитина починає нормально сприймати зміни в собі. Підліток збирає та аналізує накопичений досвід, виробляє здатність до компромісів, стає більш стабільним в емоційному плані. Успішне завершення підліткової кризи знаменується тим, що дитина освоює основи спілкування з дорослими та однолітками, вміє розрізняти моральні поняття «доброго» та «поганого», набуває якостей і навичок для відокремлення від сім’ї та переходу в доросле життя.

Головна особливість кризи

11-16 років — це перехід від дитинства до дорослості, що виявляється у соціальному та статевому дозріванні. Супроводжується:

• прагненням до повної самостійності;

• уникненням контролю з боку дорослих;

• підвищеним інтересом до власної зовнішності й зовнішності представників протилежної статі;

• загостреним відчуттям справедливості.

Основні прояви кризи підліткового віку

В емоційному стані та поведінці підлітка все частіше проявляється негативізм. Дитина в період підліткової кризи починає протиставляти себе оточуючим, демонструвати протест, поводитись вороже та агресивно, провокувати конфлікти з дорослими. Підлітки страждають на різкі перепади настрою, їм важко втримати себе в дисциплінарних рамках. Діти підліткового віку часто бувають похмурими та невдоволеним, роздратованими та надто критичними.

Основні симптоми кризи 13 років:

1. Зниження продуктивності навчання (і спроможності нею займатися, навіть у тих сферах, які дитині цікаві). Регрес виявляється у виконанні творчих завдань, а здатність виконувати механічні завдання зберігається. Зумовлено це переходом від конкретного до логічного мислення.
2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від свого оточення, схильний до сварок, порушень дисципліни. Одночасно дитина переживає внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до самостійності та самоізоляції.

Три варіанти зміни поведінки

Психологи додають, що поведінка підлітка не обов’язково має негативний характер. Можливі три варіанти:

1. Негативізм яскраво виражений у всіх сферах життя. Триває від кількох тижнів до випадків, коли підліток надовго самоізолюється від родини, є надмірно збудженим або, навпаки, байдужим. Подібні болісні й гострі прояви негативізму спостерігаються у 20% підлітків.
2. Приблизно 60% підлітків проявляють негативізм лише в окремих життєвих обставинах, як реакцію на негативний вплив середовища (сімейні конфлікти, гнітюча атмосфера у школі).
3. У 20% підлітків негативізм взагалі не виявляється. З цього можна зробити припущення, що негативізм здебільшого зумовлений недоліками педагогічного підходу дорослих.

Коли виявляється пубертатна криза: в 11 чи в 16 років?

Цікаво, що батьки та вчителі пов’язують труднощі виховання не з кризою, коли власне починається процес руйнації старих психологічних структур, а з періодом після кризи (14-16 років).

Пояснюється це передусім неефективністю дії в нових умовах старих виховних підходів та невмінням знаходити інші, які б більшою мірою відповідали сучасним інтересам та потребам дітей.

Шляхи подолання кризи підліткового віку: рекомендації для батьків

Тривалість та рівень загострення підліткової кризи 12 років залежить як від особливостей самої дитини, так і від правильної поведінки батьків та іншого близького оточення. Підліток, який в усьому демонструє негативізм, критикує, сперечається та конфліктує. які ніколи потребує розуміння та батьківської підтримки. В цей час важливо не відштовхувати дитину, а допомогти їй розібратися з думками, почуттями й емоціями, щоб створити міцний фундамент для майбутнього дорослого життя.

Дуже важливо запастися терпінням, щоб не зіпсувати стосунків з дитиною та не зруйнувати взаємну довіру. У нагоді вам стануть наступні рекомендації:

1. Розширюйте коло соціальних ролей підлітка: сина, доньки, учня, друга, громадянина тощо. Розкривайте морально-етичний зміст кожної з ролей.
2. Створюйте більше рольове навантаження.
3. Давайте більше самостійності та відповідальності. 4. У своїх висловлюваннях, діях та вчинках не втрачайте авторитет справедливих та поміркованих батьків. 5. Намагайтеся менше критикувати дітей та їхні вчинки.
4. Переключайте загострену увагу підлітків із їхньої зовнішності до внутрішнього стану.
5. Сприяйте формуванню в дитини адекватної самооцінки.
6. Створюйте умови для самоосвіти й самовиховання дитини, визначеності щодо нахилів та професійних уподобань.
7. Сприяйте духовному розвитку особистості, закріпленню морально-етичних норм і правил поведінки.

Висновки

Враховуючи всю характеристику підліткової кризи та прислухаючись до цих порад, ви набагато впевненіше почуватиметесь у батьківській ролі. Крім того, не варто забувати про «правило кисневої маски», яке метафорично радить дорослим починати з себе: спочатку привести до ладу власні емоції, а тоді вже намагатися допомогти дитині. І пам’ятайте, що ідеальних батьків взагалі не буває, а ви — найкращі батьки, які є у ваших дітей.

Більше по темі вікової кризи:

Як зрозуміти, що в дитини почалася криза? Типи криз. 

Криза 3 років: симптоми та поради. Тут.

Криза 6-7 років: симптоми та поради. Тут.