Наш другий мільйон. БЛОГ Наталі Ємченко, директора зі зв'язків із громадськістю та комунікацій СКМ, для LB.UA
За трохи більше ніж 5 місяців своєї роботи з доставляння гумдопомоги, з 22 серпня 2014 року до 28 лютого 2015 року, Гуманітарний штаб Ріната Ахметова видав мирним жителям Донецької та Луганської областей, а також вимушеним переселенцям понад 2 мільйони продуктових наборів. Це приблизно 25 тисяч тонн допомоги, для доставляння якої знадобилося 2 258 великовантажних автомобілів, а розповсюджували її понад 2,5 тисяч людей — співробітників Штабу, активів Групи СКМ, ФК «Шахтар» і волонтерів. З їхньою допомогою життєво необхідні продукти харчування отримали мирні жителі 57 міст і селищ Донбасу.
Весь цей час ми кричали про надзвичайно важку ситуацію, у якій опинилися жителі Донбасу, про необхідність надання гуманітарної допомоги, а також про ті перешкоди, які для цього доводилося долати. Причому ситуація щодня гіршала, і перешкод не ставало менше. Їх ставало більше.
У серпні 2014 року ми почали доставляти їжу в табори переселенців. Спочатку — ті табори, у яких жили вивезені нами ж люди. Потім — також до інших «поселенських» центрів. До зони військових дій, де становище людей було особливо важким, наші автомобілі не пропускали. Доставлянням продуктів туди з наших перевалювальних баз із території, підконтрольній українській владі, займалися волонтери. А ми із завмиранням серця стежили за інформацією — обстріляють — не обстріляють, проїдуть — не проїдуть, доставлять — не доставлять. І так — до кінця вересня.
Після того, як перші великовантажні автомобілі змогли вирушити в бік Донецька, а географія надання допомоги перевищила два десятки міст і районів, ми зіткнулися із завданням організувати просту й ефективну систему організації закупівлі, доставляння, розвантаження, наклеювання стикерів, фасування та розповсюдження масштабної допомоги. Як усередині Гуманітарного штабу, так і за участю волонтерів із числа співробітників підприємств Групи СКМ і ФК «Шахтар». Щодня на стадіон «Донбас Арена» виходять працювати 750 волонтерів, приблизно 500 — у Маріуполі. Їхніми силами на кожну з 34 мільйонів (!) одиниць товару було наклеєно стикери «Благодійна допомога. Не для продажу».
Наступним важливим завданням стало визначення реальної потреби жителів Донбасу в гуманітарній допомозі. Щоб її змогли отримати там, де вона особливо необхідна. І ті, хто її найбільше потребує. Для цього ми за допомогою соціологів із КМІС і залучених волонтерів склали мапу потреб у гуманітарній допомозі та представили її всім зацікавленим сторонам — міжнародним і українським державним та громадським організаціям, волонтерським рухам, засобам масової інформації.
Але доставити ці 2-мільйони виявилося завданням, схожим на біг із перешкодами. Кожен із сотень волонтерів і благодійників, що доставляють вантаж через лінію зіткнення, знає, що доставляється туди допомога не завдяки, а всупереч.
Безпека. По-перше, ніяк не вдавалося домовитися про організацію надійних гуманітарних коридорів, про забезпечення безпеки вантажів, волонтерів та одержувачів допомоги. Фактично, про дотримання елементарних гуманітарних правил, прийнятих у міжнародній спільноті.
Визнання гуманітарної катастрофи. По-друге, незважаючи на те, що Гуманітарний штаб відразу почав надавати оперативну та розгорнуту інформацію про свою діяльність, ми зіткнулися зі справжньою інформаційною блокадою у ЗМІ. Склалася парадоксальна ситуація — українські ЗМІ безупинно говорили про російські гуманітарні конвої й водночас відверталися від інформації про гуманітарну катастрофу та допомогу людям від українських організацій, волонтерів, від міжнародників. Винятком став тільки ролик, який за один день облетів Україну і практично весь світ, на якому від вибухової хвилі впала західна частина «Донбас Арени», а під осколками її конструкції дивом не загинула молода дівчина.
Політизація гуманітарної допомоги. Прямим наслідком розгорнутої інформаційної блокади стали політизація питання надання гуманітарної допомоги та гучні звинувачення на адресу Штабу з різних боків. У Донецьку й Луганську нас почали звинувачувати в тому, що ми вивозимо продукти з «Донбас Арени» й годуємо за рахунок жителів Донбасу, які голодують, українську армію та добровольчі батальйони. Водночас, вже представники окремих добровольчих батальйонів почали висувати нам безпідставні й бездоказові претензії в тому, що ми годуємо збройні підрозділи ДНР/ЛНР і навіть постачаємо їм горілку, сигарети й обмундирування. Унаслідок цих звинувачень машини з гуманітарною допомогою понад тиждень не могли потрапити саме до тих незахищених жителів, які потребують продуктів, ліків і дитячих товарів, а натомість почали лунати заклики почати обмінювати затримані машини на військовополонених.
Щоб зупинити політизацію питання надання гуманітарної допомоги, ми запропонували проводити огляд наших машин за участю представників міжнародних організацій, органів влади, ЗМІ, тих самих добровольчих батальйонів і ще раз голосно оголосили про те, що Гуманітарний штаб Ріната Ахметова допомагає виключно найбільш незахищеним категоріям мирних жителів на всій території Донбасу. І для того, щоб мати можливість безперешкодно це робити, свідомо відмовляється від надання допомоги людям зі зброєю з обох сторін.
Допуск гуманітарних вантажів за лінію зіткнення. Наступний блок проблем, із яким нам довелося зіткнутися, пов’язаний із запровадженням вже в січні 2015 року нового порядку перетину зони АТО, зі введеними тоді ж новими правилами реєстрації гуманітарної допомоги, а також із пов’язаною з цим бюрократичною плутаниною. Як наслідок, десятки машин із гуманітарною допомогою від Штабу Ріната Ахметова, ООН, Червоного Хреста знову змушені були стояти на постах, а відповідальні за видавання нових документів представники Мінсоцполітики дізналися про це… тільки після наших звернень. На проведеному минулого тижня Всеукраїнському Форумі благодійників про необхідність максимально спростити доступ гуманітарної допомоги до людей, які її потребують, говорили практично всі представники українських та міжнародних організацій. А представники держави обіцяли найближчим часом принципово розв’язати проблеми з видаванням перепусток для людей і дозволів для машин із гуманітарною допомогою.
Єдина база одержувачів допомоги. Ще однією проблемою, яка також потрапила до центру уваги на Форумі благодійників, є брак єдиної інформаційної бази, брак координації між різними організаціями, які займаються наданням гуманітарної допомоги. Без появи такої єдиної бази може скластися ситуація, за якої допомогу отримуватимуть одні й ті ж люди, а найбільш незахищені, ті, хто лежить у лікарнях або психоневрологічних диспансерах, будуть буквально вмирати від голоду. І розв’язувати цю проблему потрібно найближчим часом, до того, як у квітні-травні 2015 року активізуються міжнародні організації, й обсяг гуманітарної допомоги ще більше зросте.
Я настільки детально зупинилася на ключових проблемах, із якими нам довелося зіткнутися за п’ять місяців роботи Гуманітарного штабу, не для того, щоб поскаржитися, похвалити себе або знайти винуватих. Набагато важливішим є інше — зафіксувати ці проблеми, перевести в завдання і спільними зусиллями ці завдання розв’язати. Я глибоко переконана, що надання гуманітарної допомоги не може й не має бути бігом із перешкодами. Адже кожна з таких перешкод затримує доставляння допомоги людям, які її доконче потребують.
