Конфлікт на сході України не має стати забутою у Європі кризою. БЛОГ Джока Мендози-Вілсона, директора СКМ із міжнародних зв’язків і відносин з інвесторами
Упродовж останніх декількох тижнів я багато разів виступав на тему нинішньої гуманітарної кризи на сході України.
Востаннє це було минулого тижня в Маріуполі, на підконтрольній Україні території Донецької області, недалеко від лінії зіткнення. За два роки з моменту початку конфлікту в місто прибуло майже 110 000 внутрішніх переселенців. Минулого тижня в співпраці з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців Маріуполь підписав меморандум, приєднавшись до ініціативи «Місто солідарності», яка пропонує найкращі практики з інтеграції ВПО в життя і громаду міста. Крім того, ініціатива покликана сприяти в поселенні, облаштуванні та участі переселенців у розвитку міста.
Я двічі виступав у США: спочатку в Атлантичній раді у Вашингтоні на зустрічі, присвяченій гуманітарній кризі, а потім того ж тижня в ООН на тему ролі бізнесу у встановленні миру (тема попереднього блогу).
Цього місяця я також взяв участь у дискусії, яка відбулася в Києві в межах презентації останнього дослідження, проведеного на замовлення Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, про настрої й потреби постраждалих від конфлікту жителів Донецької області.
Цей регіон я з гордістю можу назвати своїм домом.
Найсильніше під час цих зустрічей мене вразив брак розуміння з боку тих, кого криза не торкнулася безпосередньо, тієї реальної і складної ситуації, у якій опинилися українці на Донбасі з обох боків лінії зіткнення. Мені як європейцеві і громадянину Великобританії, який вже давно живе в Україні, боляче бачити таку необізнаність про тривалий конфлікт і людські страждання в самому серці Європи. З часів війни на Балканах це найбільший конфлікт, який спровокував найгострішу гуманітарну кризу. Незважаючи на 1,8 млн внутрішніх переселенців, 600 000 біженців, 9 400 убитих, 31 000 поранених і 3,1 млн людей, які перебувають у складній ситуації, незважаючи на страждання, реальні потреби громадян і активну фазу військових дій, ця криза більше не потрапляє в заголовки міжнародних ЗМІ. Ба більше, іноді здається, що вона не є пріоритетом для уряду України.
На заході Атлантичної ради у Вашингтоні впливовий співголова групи з питань України в Конгресі США Марсі Каптур висловилася за посилення підтримки України з боку США, включно з наданням гуманітарної допомоги. Цього ж місяця дорогою на Саміт НАТО у Варшаві Держсекретар США Джон Керрі відвідав Україну з коротким, але важливим візитом і заявив про намір США надати Україні гуманітарну допомогу на суму $23 млн. Україна вдячна за таку необхідну підтримку й солідарність.
Розповідаючи про Україну, всю цінну і своєчасну інформацію можна отримати з результатів 7-ї хвилі досліджень у межах проекту Гуманітарного штабу Ріната Ахметова зі складання Мапи гуманітарної ситуації й потреб жителів у зоні конфлікту. Дослідження проводилося минулого місяця. Його мета – виявлення настроїв тих, кого безпосередньо торкнулася криза, тобто жителів Донецької області з обох боків лінії зіткнення, яка сьогодні розділяє область. З даними дослідження можна ознайомитися тут.
Показово, що попри два роки війни, нестерпні страждання, брак продовольства, медикаментів, грошей і робочих місць, вони і далі зберігають оптимізм і віру в майбутнє, у закінчення конфлікту й повернення до стабільності. Це найпотаємніші бажання людей. Однак ясно й те, що досі люди відчувають значні гуманітарні потреби: 21% повідомляють про брак продуктів харчування, 25% не мають доступу до медикаментів. Найгостріший брак продовольства відчувають пенсіонери, а також жителі міст і сіл на непідконтрольній території.
Незважаючи на те, що гуманітарні проблеми далеко не завжди перебувають на порядку денному ЗМІ й політиків, це реальність, яка і далі впливатиме на українців на сході країни доти, поки не настане мир і не буде досягнуто стійкого припинення вогню.
