“Коли я кажу, що усиновлена, мені часто не вірять” - Аліна Стрільчик. Усиновлені діти - про усиновлення.

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” завжди цікавиться життям сімей усиновителів, опікунів, ДБСТ та прийомних сімей. Зазвичай ми спілкуємося з батьками, але іноді і самі діти настільки мудро кажуть про своє життя, що ми вирішили іноді публікувати їх на нашому порталі.

Про родину Вікторії Стрільчик, яка змогла всиновити доню лише з четвертої спроби, до того ж Аліна Стрільчик - ще чарівна мулаточка, можна почитати на нашому порталі:

/news/usynovyla-dytynu-lyshe-z-chetvertoi-sproby-i-schaslyva-tym-scho-ne-zdalasya-istoriya-usynovytelky-viktorii-strilchyk

/news/alinka-chastyna-mene-i-ya-zaraz-ne-uyavlyayu-zhyttya-bez-nei-istoriya-usynovytelky-viktorii-strilchyk-druga-chastyna

Сьогодні ми публікуємо думки саме 13-річної Аліни Стрільчик про усиновлення та свою родину, якими вона поділилася з журналісткою телеканалу “Україна” Юлією Миншакіровою:

“Мене часто запитують: “Чому твої батьки - світленьки, а я мулатка”? Кажу - тому що я усиновлена. Вони дивляться так, а потім кажуть: “Та ні, не віримо!” А я відповідаю: “Ну, то добре!” У мене найкраща в світі сім’я. Добра, дружна, турботлива. Я навіть ніколи не намагалася знайти біологічну маму, яка мене народила. Навіщо? Важливі не кров, не гені, а любов і турбота. Духовний зв’язок, розумієте?

Мама все робить для того, щоб я втілювала свою мрію - танцювала. Танцем я говорю свої почуття, я просто дихаю ним! Через танець можна краще розповісти про свої почуття, ніж словами. І моя родина це розуміє, вони постійно мене підтримують. Ось найважливіше для мене - що мене люблять і розуміють”.