“Коли я кажу, що усиновлена, мені часто не вірять” - Аліна Стрільчик. Усиновлені діти - про усиновлення.
![](https://akhmetovfoundation.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsibWVzc2FnZSI6IkJBaDdDRG9JYTJWNVNTSnJkbUZ5YVdGdWRITXZhR3B4ZG5aM2RHSTFhbWt5TkdsM1pHTm1hV1kwTW5adGMzQmtNQzlsTWprek5qaG1OMkU0WVRKalltWTJOV1UxTXpWaE5URXpaR0UyTVRkbE9EWTFNbUU0WlRRMFpEaGxNVE5tTmpVNE5USXlZemxtTmpWa01UZGpZak0zQmpvR1JWUTZFR1JwYzNCdmMybDBhVzl1U1NJQm9HbHViR2x1WlRzZ1ptbHNaVzVoYldVOUlrRnNlV0VnY0c5NmVYSjFaWFFnY0c5MmRDNXFjR2NpT3lCbWFXeGxibUZ0WlNvOVZWUkdMVGduSnlWRU1DVTVNQ1ZFTUNWQ1FpVkVNU1U0UmlVeU1DVkVNQ1ZDUmlWRU1DVkNSU1ZFTUNWQ055VkVNQ1ZDT0NWRU1TVTRNQ1ZFTVNVNE15VkVNQ1ZDTlNWRU1TVTRNaVV5TUNWRU1DVkNSaVZFTUNWQ1JTVkVNQ1ZDTWlWRU1TVTRNaTVxY0djR093WlVPaEZqYjI1MFpXNTBYM1I1Y0dWSklnOXBiV0ZuWlM5cWNHVm5CanNHVkE9PSIsImV4cCI6IjIwMjQtMDctMjdUMDM6MTc6MTIuMjE1WiIsInB1ciI6ImJsb2Jfa2V5In19--c4346ed6bb3a2a238fbbae72518db79235f1c3a9/%D0%90%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%80%D1%83%D0%B5%D1%82%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%82.jpg?content_type=image%2Fjpeg&disposition=inline%3B+filename%3D%22Alya+pozyruet+povt.jpg%22%3B+filename%2A%3DUTF-8%27%27%25D0%2590%25D0%25BB%25D1%258F%2520%25D0%25BF%25D0%25BE%25D0%25B7%25D0%25B8%25D1%2580%25D1%2583%25D0%25B5%25D1%2582%2520%25D0%25BF%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2582.jpg)
Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” завжди цікавиться життям сімей усиновителів, опікунів, ДБСТ та прийомних сімей. Зазвичай ми спілкуємося з батьками, але іноді і самі діти настільки мудро кажуть про своє життя, що ми вирішили іноді публікувати їх на нашому порталі.
Про родину Вікторії Стрільчик, яка змогла всиновити доню лише з четвертої спроби, до того ж Аліна Стрільчик - ще чарівна мулаточка, можна почитати на нашому порталі:
Сьогодні ми публікуємо думки саме 13-річної Аліни Стрільчик про усиновлення та свою родину, якими вона поділилася з журналісткою телеканалу “Україна” Юлією Миншакіровою:
“Мене часто запитують: “Чому твої батьки - світленьки, а я мулатка”? Кажу - тому що я усиновлена. Вони дивляться так, а потім кажуть: “Та ні, не віримо!” А я відповідаю: “Ну, то добре!” У мене найкраща в світі сім’я. Добра, дружна, турботлива. Я навіть ніколи не намагалася знайти біологічну маму, яка мене народила. Навіщо? Важливі не кров, не гені, а любов і турбота. Духовний зв’язок, розумієте?
Мама все робить для того, щоб я втілювала свою мрію - танцювала. Танцем я говорю свої почуття, я просто дихаю ним! Через танець можна краще розповісти про свої почуття, ніж словами. І моя родина це розуміє, вони постійно мене підтримують. Ось найважливіше для мене - що мене люблять і розуміють”.