Жити для інших. Блог Римми Філь
Донецьк – одне з найкрасивіших міст Європи. Це так. З промислового радянського міста з не дуже довгою історією він за десяток років перетворився на сучасного красеня. Затишні парки, модерні бізнес-центри, зручність і доступність, новий аеропорт і вокзал. А ще – красень-стадіон і шикарний «Донбас Палас».
Багато людей люблять свої міста. Багато багатих людей люблять. Але я не знаю, хто робив для рідного міста стільки, скільки Рінат Ахметов.
Він подарував місту особливий шарм і грандіозність.
І ця любов завжди була взаємною. Місто та люди відповідали усмішками на бульварі Пушкіна та радісними вигуками на стадіоні.
Це був неймовірно сильний, безперервний і якийсь родовий зв’язок.
А потім настав 2014-й. Війна… І улюблене до молекул місто стало беззахисним. Ми всі переживали й переживаємо це досі гостро та боляче.
Затишне та рідне селище Октябрське зруйноване, гинуть від обстрілів діти, людям нема чого їсти. Я не знаю, яку інтуїцію мав Рінат Ахметов влітку 2014-го, коли все вирішував. Але саме ці рішення були єдино доречними: створення Гуманітарного Штабу, евакуація людей похилого віку, багатодітних сімей, дитячих будинків. І гуманітарна допомога для тих, хто залишився. Про це піклувалася велика команда однодумців, яких зібрав Рінат Леонідович.
А ще він зробив з улюбленої «Донбас Арени» хаб для фасування продуктових наборів. Скажіть мені, чим це пояснити, якщо не любов’ю до людей і рідного міста?
У 2017 році діяльність Фонду Ріната Ахметова на неконтрольованій території була заблокована. «Донбас Арена» покинута й заростає травою.
Але Фонд продовжує роботу та сьогодні допомагає мирним жителям «сірої зони». Уздовж усієї 427-кілометрової лінії зіткнення. За роки конфлікту Рінат Ахметов врятував понад мільйон життів. Врятував від голоду, від травм фізичних і психологічних, допоміг з’явитися на світ малюкам. Хіба ж перерахувати все…
– Зробіть усе, що тільки можна, – ці слова від Ріната Ахметова ми чули щоразу, коли траплялася біда.
Кажуть, травма війни не проходить. Напевно, це так.
Ми, люди, які працювали в ті страшні часи в Гуманітарному Штабі Ріната Ахметова, це відчуваємо досі. Але є в тому величезний плюс, хоч як парадоксально це звучить. Це почуття – причетність до великої справи порятунку людей, наших земляків. Сьогодні в Ріната Леонідовича день народження. Вітаю його та щиро дякую за цю причетність, за це горіння, за цю невимовну любов, за життя для інших.
