Жити дедалі важче, терпіти дедалі складніше. БЛОГ Римми Філь, координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

«Кожен четвертий (26%) висловив думку, що «терпіти наше тяжке становище вже неможливо». Це на 9% більше, ніж у травні (17%)».

Дані жовтневої хвилі Гуманітарної мапи

Із самого початку військового конфлікту на Донбасі Гуманітарний штаб Ріната Ахметова спільно з КМІСом вивчає потреби й самопочуття жителів Донбасу з обох боків лінії розмежування. Для нас це дуже важливо, тому що дослідження дає динамічну оцінку ситуації й дозволяє швидко реагувати на ці потреби. Нам дуже важливо, щоб допомога Штабу була ефективною. Це означає, надавати допомогу там, де вона найбільше необхідна, і тим людям, які її гостро потребують. За 2 роки соцдосліджень ми побачили дуже чіткий взаємозв’язок: воєнні дії безпосередньо впливають на соціальне самопочуття й потреби людей. Чим вища ескалація військової ситуації, тим вищі потреби мирних жителів.

Так ось, дані останньої хвилі дуже тривожні. Якщо в травні 2016 року, за даними соціологів, зафіксовано значне поліпшення ситуації, зменшення потреб і говорили про те, що завдяки системній допомозі Гуманітарного штабу Ахметова й міжнародних гуманітарних місій вдалося уникнути гуманітарної катастрофи, то зараз мова йде про різке погіршення соціального самопочуття. Значно зросли показники нестачі продуктів і медикаментів. Кожен третій житель потребує медикаментів, у продуктах відчуває потребу кожен 4-й житель. Найскладніше доводиться жителям сіл, а саме людям похилого віку. І це за умови, що завдяки системній підтримці Гуманітарного штабу 90% жителів сільської території отримують нашу допомогу – там працюють наші мобільні волонтери. У багатьох із них поновилися сильні обстріли. У найгарячіші точки, як-от Піски, Гранітне, Карлівка, Майорськ, Жованка, ми доставляємо продукти регулярно. Звичайно, там залишилися, насамперед, люди похилого віку та інваліди, але там продовжують народжуватися діти. Всім їм нікуди й немає за що їхати, але жити якось треба. Наприклад, в українській Мар’їнці, що розташована в передмісті Донецька, на самій лінії вогню, і далі працює дитячий садок, а ліжечка діток через часті обстрілів стоять у підвалі.

Вижити в «сірій» і «червоній» зони зараз стає дедалі важче і психологічно, і фізично. Знову у зведеннях руйнування, убиті й поранені. Кілька тижнів тому важко було поранено шестирічну дівчинку з Макіївки.

У Донбасі не працюють державні програми підтримки тяжкохворих дітей. І тому, як і раніше, актуальною залишається програма Гуманітарного штабу допомоги дітям у забезпеченні життєво важливими лікарськими препаратами. 1900 дітей Донбасу з діагнозами ДЦП, епілепсія, астма, гідроцефалія отримують набори необхідних ліків від Гуманітарного штабу. І подібні заявки на медикаментозну допомогу ми отримуємо щодня.

Водночас ми чітко розуміємо, що конфлікт затягується, на лінії зіткнення продовжують страждати люди. Набагато небезпечнішою стала дорога через блокпости, що фіксують результати досліджень.

Батьки поранених дітей мають виїжджати через пункти пропуску, щоб отримати ліки або тренажер для пораненої дитини.

Я пам’ятаю, як дівчинка з Горлівки в таборі в Генічеську розповідала нам, як їхала в табір три дні, з яких доба пішла тільки на перетин блокпостів. І саме тому багато батьків побоялися везти своїх дітей відпочити. Занадто важко. Занадто небезпечно.

Із загостренням конфлікту важливість гуманітарної допомоги зростає в рази. За результатами цього дослідження кожен 4-й житель Донецької області оцінює ситуацію, як «терпіти наше тяжке становище вже неможливо».

Але, незважаючи на всі труднощі, за рішенням Ріната Ахметова Штаб надає, і далі надаватиме допомогу стільки, скільки буде необхідно, орієнтуючись на потреби людей. Продовжують роботу 38 стаціонарних пунктів видавання, щомісяця приблизно 90 населених пунктів у сірій зоні і глибинці на непідконтрольній території відвідують мобільні бригади.

ДЖЕРЕЛО