ЗАПИТАННЯ ПСИХОЛОГУ: як захистити дитину від тривожних переживань?

Психологи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова продовжують відповідати на онлайн-запитання мешканців Донбасу й переселенців, яким необхідна консультація. Найактуальніші з них публікуємо на нашому сайті.

Запитання: Мене звати Світлана. До початку бойових дій ми жили в Донецьку. Як дізнатися, чи переживає дитина через те, що відбувається? Ми змушені були виїхати з дому, коли доньці було 4 рочки, а зараз ось-ось виповниться 7. Живемо на знімній квартирі, і вона розуміє, що це чужий будинок. Одного разу дочка сказала, що знає, чому не можемо поїхати додому, – бо там війна. Це її слова. Ми, звичайно, намагалися захистити її від цього.

Відповідь Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова:

Одна з найпоширеніших помилок батьків, які прагнуть захистити дитину від тривожних переживань, – табуювання теми того, що відбувається вдома.

Що в такому разі відбувається з дитиною? Дитина не живе у вакуумі, вона ходить у садок, гуляє у дворі, будинку, напевно, є телевізор, який рясніє новинами. Уривки фраз дорослих, сам раптовий переїзд, напруга батьків, яку дітки моментально зчитують, викликають у дитини масу тривоги. Якщо батьки нічого не пояснюють, дитина починає активно фантазувати на тему того, що відбувається, й у своїх фантазіях, часом, йде досить далеко. Одночасно дитина втрачає довіру до батьків («Від мене щось приховують»), і не має можливості поділитися своїми переживаннями з рідними. Малюк відчуває, що цю тему вдома порушувати в жодному разі не можна, і залишається зі своїми переживаннями на самоті.

Як поводитися з дитиною в ситуації, що склалася?

• Говорити, говорити й ще раз говорити! Спробуйте «відбити почуття дитини». присядьте так, щоб ваші очі були на рівні очей дитини і скажіть: «Мені здається, ти сумуєш за домом». Таким чином, ви даєте дитині зрозуміти, що приймаєте й розумієте її почуття й готові до діалогу. Відповідайте на запитання, які малюк буде вам ставити. Давайте прості, зрозумілі пояснення, відповідні віку малюка, уникаючи подробиць, які можуть злякати.

• Діліться своїми почуттями з дитиною. Ви можете сказати, що вам сумно від того, що ви змушені були покинути рідну домівку, і що сумувати нормально в такій ситуації.

• Поцікавтеся, чи не залишила дитина якусь дуже важливу річ вдома. Це може бути улюблена іграшка. По можливості постарайтеся привезти саме цю річ малюкові.

• Обов’язково скажіть, що зараз ви всі в безпеці. Один із найпоширеніших дитячих страхів у такій ситуації, втрата безпеки й очікування повторення подій вже на новому місці.

• Щойно тема в родині буде легалізована, дитина отримає для себе чіткіше уявлення про ситуацію, що само по собі знизить рівень тривоги й напруги. Щоб остаточно переконатися, що з вашою дитиною все гаразд, зверніться по консультацію до психолога. Фахівець дасть вам рекомендації і, якщо це необхідно, надасть своєчасну допомогу дитині. Це допоможе знизити ризик розвитку негативних наслідків у майбутньому.

Шановні батьки, пам’ятайте, що в спробі захистити дитину від переживань ви сприяєте виникненню високого рівня тривоги і страхів у малюка. Сім’я для дитини є основною опорою в будь-якій складній ситуації. Необхідна довірча атмосфера. Дитина повинна мати можливість ставити цікаві запитання й отримувати відповіді на них. Завдання батьків, пояснювати події, що відбуваються, зрозумілою дитині мовою, відповідно до віку. Говорити про свої почуття й переживання, у такий спосіб дозволяючи дитині ділитися своїми.

***

Поставити онлайн-запитання психологу можна тут.