З відкритим для допомоги серцем. Блог Римми Філь

28 листопада в світовому календарі позначено як День милосердя. Милосердя... Велике та всеосяжне поняття. У мене зі співчуттям свої асоціації. Дуже живі та болючі. Близькі.

2014 рік. На успішному й такому бурхливому у своєму розвитку Донбасі починаються військові дії. Несподівані та страшні, як будь-яка війна.

І як на будь-якій війні, найбільш беззахисними стають мирні жителі.

Слов'янськ. Перші зруйновані артилерійськими обстрілами будинки, згорілі школи, люди, які ховаються від обстрілу в підвалах. Перші зведення з гарячих точок моєї Батьківщини.

У ці страшні перші дні війни я добре запам'ятала один телевізійний сюжет: як волонтер Петро Дудник розвозив хліб. І перелякані люди вибиралися з підвалів, аби взяти буханець. Запам'ятала їхні сполохані обличчя й притиснутий до грудей хліб.

У ці ж дні, коли ще зовсім було незрозуміло, як бути, Фонд Ріната Ахметова робив усе, що міг. Почалася евакуація дитячих будинків зі Слов'янська та Краматорська.  Із захоплених міст вивозили діток у спокійні місця. Потім почали вивозити дитячі будинки сімейного типу.

А відтак евакуація розгорнулася в усіх містах, охоплених війною.

Я пишу і не вірю, що це було з нами. Не вірю, хоча сама це пережила...

Моя війна назавжди залишиться в пам'яті, пережита крізь призму Фонду й тієї величезної роботи, яку він виконував у ті страшні дні.

Що таке милосердя? Словник подає значення як «реакція вчинками на чийсь чужий біль».

Що є Милосердя, якщо не те, що робили водії, ризикуючи життям, коли везли жінок, дітей, собак і кішок під обстрілами?

Що є Милосердя, якщо не те, що робили бійці МНС, які виносили лежачих перестарілих з будинків для літніх людей?  У найстрашніші дні, бувало, вивозили до 1000 осіб. Страшна статистика.

Або цілодобова гаряча лінія Фонду, яка приймала до 10 тисяч дзвінків на добу?

Що є Милосердя, якщо не Фонд Ріната Ахметова в 2014-му і до сьогодні?

Це перші відправлені фури в Донецьк, на «Донбас Арену». Красень-стадіон перетворився на найбільший розподільчий центр, де сотні людей були готові допомогти тисячам таких самих, як вони...

Це мобільні бригади видачі допомоги, які везли продукти не в «сірі», а в справжнісінькі «червоні зони». 

До кінця того першого року ми підрахували, що так чи інакше нашими волонтерами стали приблизно 5 000 людей. Величезна й неймовірна кількість людей з чуйним серцем!

Милосердя – це всі, хто за ці роки працювали у Фонді. Це психологи, які працюють з дітьми після страшного обстрілу Маріуполя. Лікарі, які годинами боролися за життя авдіївського Владика Потіна. Я точно знаю, що Милосердя не знає лінії зіткнення, крім зіткнення з великим горем. Війна завжди застає людей зненацька. І приносить вона мільйон горя. Це істина, перевірена тисячоліттями.

Я не перестаю говорити, що робота у Фонді та причетність до цього великого проекту допомоги й Милосердя, з одного боку, вивернула мою душу навиворіт і оголила всі нерви так, що саднить і кровоточить досі дуже сильно.  З іншого, – дала мені змогу самій не потонути у власній трагедії та пізнати широту людської душі. Які люди із серцями, готовими допомогти, були поруч, який душевний порив рухав нас, як було страшно і як крізь страх йшли ми вперед! І всім цим людям уклін і подяка в цей День Милосердя!