Як врятувати Донбас: ключові виклики та рішення

У четвер у Києві відбулася щорічна конференція Українського форуму благодійників. Традиційний захід, що вже став звичним дискусійним майданчиком для всіх небайдужих людей в Україні, цього разу став особливим: саме волонтер — той, хто ризикує, рятує, знаходить, допомагає — став у нашій країні справжньою «людиною року» і справжнім героєм.

КООРДИНАЦІЯ. Найпильніша увага — природно, до нинішньої ситуації в Донецькій і Луганській областях. За різними оцінками, за межею гуманітарної катастрофи може перебувати до 4 мільйонів наших співгромадян.

Серед ключових проблем, які на сьогодні постають перед тими, хто допомагає Донбасу — відсутність чіткої координації між тими організаціями, які взялися допомагати мирним жителям на Донбасі, заявила під час круглого столу «Гуманітарна допомога: стандарти, практика, виклики» директор зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ, член Наглядової ради Гуманітарного штабу Ріната Ахметова Наталя Ємченко.

За її словами, один із головних аспектів, які обумовлюють ефективність допомоги людям на Донбасі, полягає в координації зусиль гуманітарних місій. «Це величезна кількість операторів гуманітарної допомоги, які наразі йдуть за одними й тими ж категоріями одержувачів», — заявила Ємченко.

Вона вказала на необхідність формування єдиної бази даних, яка б дозволила зібрати інформацію від усіх гуманітарних організацій. «Якщо не з’явиться єдина база, то ті, хто найбільше привертає увагу, ті, хто найактивніший, отримуватимуть допомогу від усіх. А ті, кому найбільше потрібна допомога, ті, хто лежить у психоневрологічних диспансерах, кого не видно й не чути, вмиратимуть від голоду. З цим треба щось робити», — підкреслила Ємченко.

Директор зі зв’язків sз громадськістю та комунікацій СКМ звернула увагу на часові межі, упродовж яких необхідно розв’язати це питання. «Нам потрібно почати координувати роботу, особливо з огляду на те, що з квітня-травня міжнародні організації мають намір активізувати свою діяльність. Якщо до квітня-травня цю проблему не розв’яжуть, ми зіткнемося із ситуацією, коли ми видаємо допомогу одним і тим самим людям по кілька разів, а хтось може залишитися без допомоги», — заявила Наталя Ємченко.

СПРОЩЕННЯ. Ще одна проблема, про яку буквально кричали практично всі учасники дискусії — труднощі з доступом гуманітарки. Вантажі стоять на блокпостах, пропусків від військового командування доводиться чекати тиждень, люди, позбавлені буквально всього, не можуть в’їхати, а головне — не можуть виїхати з охопленого війною регіону.

Принципова позиція міжнародних організацій: допомога має надходити до людей максимально оперативно і просто, допомога має допомагати всім без винятку мирним людям, оскільки це одна з базових вимог міжнародних гуманітарних конвенцій, підкреслює керівник офісу Управління ООН із координації гуманітарних питань Барбара Мензі. «Уряд зобов’язаний спростити цю процедуру», — заявила вона.

Крім, самого собою, вкрай жорсткого порядку перетину лінії зіткнення є також проблема у браку координації між органами влади — Міністерством соціальної політики, СБУ, військовим командуванням та фіскальною службою. Ємченко нагадала, що нещодавно з цими труднощами зіткнувся й Гуманітарний штаб Ріната Ахметова — машини з вантажем під час чергового рейсу просто не пропустили через український блокпост під Кураховим, мотивуючи це тим, що потрібні документи Мінсоцполітики, які б реєстрували цей вантаж як гуманітарний. Бюрократична «іронія» полягала в тому, що про необхідність видавання таких документів були не в курсі… у самому міністерстві.

Але тут, здається, справу вдалося (і не без діяльної участі Гумштабу, який першим заявив про цю проблему) зрушити з мертвої точки: тимчасовий порядок перетину лінії конфлікту буде найближчими днями змінено — у бік спрощення, пообіцяли у СБУ та Державній фіскальній службі.

Що ж до доступу гуманітарних вантажів, то тепер уся процедура з отримання дозволу буде займати не більше 2 тижнів (зараз, як зізнаються самі чиновники — до двох місяців), але що ще важливіше — легше стане отримати злощасні перепустки звичайним мирним українцям.

«На сьогодні перепустки можна отримати в координаційних групах (секторах, — ред.). Не кожна особа й не кожна організація можуть туди дістатися. Йдеться про те, що документи можна буде подавати ще на двох постах восьми пунктів в’їзду-виїзду, а також у Києві», — розповів «Сегодня.ua» представник Державної фіскальної служби України Олександр Домнич.

За словами Домнича, відлік іде вже на дні, зміни готуються й ось-ось набудуть чинності.

Соцвиплати. Ще один біль — відсутність соціальних виплат, пенсій і зарплат. За скасування цієї антилюдської постанови б’ються всі — нардепи від влади та опозиції, міжнародники, волонтери. Директор Донецького міського фонду «Доброта» Яків Рогалін каже, насилу стримуючи сльози: «Поки ми з вами сидимо тут, там, у Донецьку, вмирають люди, вони не підуть на обід — їм нічого їсти на обід».

Згодна координатор Гуманітарного штабу Римма Філь: для цих людей гуманітарна допомога зараз — це справжня «Дорога життя», якою вона була для блокадних ленінградців у Велику Вітчизняну. «У людей, які залишилися там, паспорти громадян України та свідоцтва про народження громадян України», — нагадує вона, додаючи, що принципова позиція Гумштабу — допомога всім мирним українцям, незалежно від того, за якою з ліній фронту вони мимохіть опинилися.

До речі, показово, що з цією позицією не сперечається, скажімо, Марина Порошенко — дружина Президента взяла участь у відкритті Форуму благодійників і вручила пам’ятні нагороди найактивнішим волонтерам. «Держава зобов’язана піклуватися про всіх своїх громадян», — запевнила перша леді в кулуарах Форуму журналістів.

ВИКЛИКИ. Окремо стоїть проблема медикаментозного забезпечення — життєво важливі препарати хоч і потрапляють до людей, але не завжди вчасно і в явно недостатній кількості. Зокрема, скажімо, інсулін. «Дуже хотілося б, щоб держава спробувала завозити туди інсулін», — зазначає Римма Філь. Поки державна машина тут занадто неповоротка.

Але проблеми не закінчуються за лінією вогню. Оксана Лазебник — координатор київського Центру біженців та переселенців, нарікає на те, що той реєстр житла, нібито призначеного для переселенців, опублікований на урядовому сайті, придатний для використання лише частково, за деякими адресами взагалі не в курсі, що вони мають когось кудись селити.

«Ми можемо одягнути, взути й нагодувати, ми можемо допомогти з ремонтом, але комунальні приміщення недоступні для нас», — нарікає волонтерка. А потік біженців, тим часом, не зменшується.

Всі пропозиції учасників конференції за її підсумками буде зведено в єдиний документ, із яким зможуть ознайомитися всі охочі — і представники влади зокрема.