Як ми проходили навчання? Відверта розмова з Тімуром та Інною Мірошниченко в проєкті «Кроки до дитини»

 

Програма «Рінат Ахметов — Дітям. Сирітству — ні!» продовжує проєкт «Кроки до дитини: відверта розмова з Тімуром та Інною Мірошниченко» які нещодавно отримали статус кандидатів в усиновлювачі і всиновили дитину.

Тімур Мірошниченко — відомий український шоумен та актор, ведучий каналу «1+1 Україна», ведучий «Євробачення-2017», лауреат премії Celebrity Awards 2020 в номінації «Телеведучий року».

Назва проєкту співпадає з назвою нашого довідника для майбутніх батьків  КРОКИ ДО ДИТИНИ, який Фонд Ріната Ахметова презентував у березні 2023 року. І це не випадково. За структурою розмова з усиновлювачами йтиме згідно 10 кроків до усиновлення, описаних у довіднику.

Початок: як подружжя наважилося на усиновлення, читайте за посиланням: Тут

1 - 3 кроки (відвідування служби, збір документів, перевірка умов проживання) читайте за посиланням: Як ми збирали документи. Тімур та Інна Мірошниченко

ОЧІКУВАННЯ НАВЧАННЯ

– Далі ми чекали курсів проходження навчання. Усі наші документи підшили в одну справу та відправили у центр соціальних служб. Але далі почалися труднощі. Ми телефонували туди кілька разів, і щоразу нам повідомляли різну інформацію про те, які ми в черзі на навчання: то сорокові, то двадцяті…

Це мене трохи бентежило, тому що ніякої фіксації мого звернення не було. Фахівці, які відповідали мені по телефону, не говорили ані скільки людей в групі, ані скільки людей в черзі.

Після чергового спілкування я надіслала їм адвокатський запит з переліком запитань: скільки людей у групі, скільки людей у черзі, скільки наборів паралельно відбувається станом на зараз, які ми в черзі і який прогноз щодо нашого навчання.

Відповідь на цей запит разом із запрошенням я отримала дуже швидко, там було зазначено, коли нас чекають у центрі на навчання.

ПРОХОДЖЕННЯ НАВЧАННЯ

Саме навчання було прекрасне, корисне та пізнавальне. Це допомогло мені краще підготуватися до прийняття дитини з дитячого закладу. Єдине, що хотіла б додати: на мою думку, деякі навчальні блоки можна було б проводити онлайн, а потім перевіряти знання в режимі тестування, надаючи в такий спосіб певні гнучкі умови людям.

Стресовим було те, що ти не можеш пропустити більше одного заняття. Тобто ти не можеш мати відряджень, хвороб або інших непередбачених обставин, які завадять тобі відвідати школу. А якщо матимеш пропуски, тебе можуть зняти з навчання і ти очікуватимеш наступного набору. Це був для нашої родини неабиякий виклик, але ми його подолали!

До того ж навчання дійсно було дуже корисним, відкривало багато нового в мені, що я потім опрацьовувала у своїй особистій терапії. Були класні психологічні практики, різні опрацювання, які точно треба робити в групі і офлайн, і особисто з психологами без сторонніх осіб.

НАДАННЯ СТАТУСУ КАНДИДАТА

– Після завершення навчання, психологи центру дають кожному з нас рекомендації щодо того, скільки дітей може усиновити наша родина. І тут знов нас очікував сюрприз.

Ми всюди наголошували, що хочемо двох маленьких дітей. І на навчанні в усіх практиках я це опрацьовувала з тренерами та психологами. І коли тренери приїжджали до нас додому, ми теж обговорювали, якого віку мають бути ці дітки. Але коли ми приїхали отримувати висновок, який обов’язково потрібно передавати до служби у справах дітей, то виявилося, що ми маємо право усиновити тільки одну дитину віком від 1 до 4 років, без пояснень.

Для мене це було не зовсім ОК. І спочатку я думала, що це лише рекомендація і згідно з законом вона не має обов’язкового характеру. Як юрист, я знаю, що згідно з законодавством України я особисто визначаю, скільки хочу мати дітей, я можу аргументувати своє рішення перед судом, і лише суд вирішує, чи це в інтересах дитини, чи ні.

Я вважала, що психологи за законом не наділені правом вирішувати, що особа може, а чого не може, вони можуть давати лише рекомендації. Рекомендовано та дозволено – це абсолютно різні дефініції. 

Але виявилося, що все інакше. Служби у справах дітей до цих рекомендацій прислуховуються і ними керуються. Наприклад, коли я знайшла двох дітей у Тернополі і зателефонувала у тернопільську службу, то мені відповіли, що не можуть показати справи цих дітей через те, що в рекомендації у мене написано – одна дитина.

Звичайно, можна було б записатися на консультацію до центру, де ми проходили навчання, й отримати відповідь, але ми не стали цього робити – навіщо витрачати час, якщо це нічого не змінить.

(Далі - в наступних публікаціях)