Як ми вирішили усиновити? Відверта розмова з Інною й Тімуром Мірошниченко в проєкті Кроки до дитини

Програма «Рінат Ахметов — Дітям. Сирітству — ні!» з радістю повідомляє про старт нового проєкта «Кроки до дитини: відверта розмова з Інною й Тімуром Мірошниченко». Незабаром подружжя офіційно стане батьками для хлопчика з Житомирського дитячого будинку.

Тімур Мірошниченко — відомий український шоумен та актор, ведучий каналу «1+1 Україна», ведучий «Євробачення-2017», лауреат премії Celebrity Awards 2020 в номінації «Телеведучий року».

Назва проєкту співпадає з назвою нашого довідника для майбутніх батьків  КРОКИ ДО ДИТИНИ, який Фонд Ріната Ахметова презентував у березні 2023 року. І це не випадково. За структурою розмова з усиновлювачами йтиме згідно 10 кроків до усиновлення, описаних у довіднику. Так читачі зможуть поєднати теорію з практикою, зрозуміти, наскільки співпадає «буква закона» з реаліями воєнного часу.

Тож, сподіваємося наша розмова буде корисною та цікавою для всіх, хто мріє про усиновлення і бажає прийняти дитину в свою родину.

Але «Сирітству — ні!» не змогла обійти початок історії усиновлення у відомій родині. А саме: як взагалі  Інна та Тімур наважилися на усиновлення? Бо вони вже мають двох біологічних дітей — 5-річну Мію та 3-річного Марка. І як відреагувала малеча на таку несподівану ідею мами й тата?

МРІЯ ПРО УСИНОВЛЕННЯ

«Рішення стати усиновлювачами „дозрівало“ в кожному з нас окремо ще до полномасштабного вторгнення рф, але не проговорювали, — ділиться з нами спогадами Інна Мірошниченко. — Але з початком війни розуміли — треба рятувати дітей, їхнє здоров’я та життя і наскільки це можливо — дитинство. Ми уявляли, скільки дітей зараз переживають величезний стрес і залишені наодинці з собою. І наважилися, нарешті, поговорити про це один з одним.

ВІДВЕРТА РОЗМОВА

Після відвертої розмови з чоловіком виявилося, що обидва раніше думали про усиновлення, і зараз не бачимо жодних перешкод, аби це не зробити. Бо все життя можна відкладати, шукати причини, чому „не зараз“ — ковід, війна, складна економічна ситуація. Ми вирішили не шукати причин, а дати можливість дитині отримати більше, ніж вона має у дитячому будинку. Коли мова йде про народження, ми щось зважуємо, вагаємося, а тут дитина вже народжена, і вона живе в умовах, набагато гірших, ніж ми можемо їй дати. То треба рятувати хоча б когось. І ми розпочали підготовку…

МОРАЛЬНЕ ЗАГАРТУВАННЯ

Все виявилося зовсім не так просто. Спочатку ми 9 місяців (!) чекали, поки зможемо подати документи (через особисті обставини, які стосувалися права власності на житло, в якому ми жили). Але не вважаємо, що „гаяли“ час. Бо ці місяці ми мали змогу підготувати себе морально. Ми читали необхідну літературу, знайомилися з людьми, які мали такий досвід і усіляко перевіряли своє бажання.

Ці місяці дали нам чітко зрозуміти: наше бажання усиновити — на 100% від серця, і ми готові до цього кроку.

РЕАКЦІЯ БІОЛОГІЧНИХ ДІТЕЙ

Ми не одразу сказали Мії та Марку, що хочемо усиновити дитину, а готували до цього ті ж 9 місяців. Розповідали їм про те, що є дитячі будинки, в яких опиняються діти. Але їм там дуже важко, бо кожній дитині потрібна не тільки їжа та одяг, а ще й любов, родинна підтримка мами й тата. Лише тільки після цих розповідей поділилися думкою, що хочемо усиновити. Мія, а за нею і Марко відповіли, що теж цього хочуть.

Далі виявилося, що власні діти стали для нас натхненням на цьому шляху. Вони постійно перепитували: «Коли вже ви приїдете з братиком чи сестричкою?». Погодьтесь, це надихає…».

(Далі — в наступних публікаціях)