Вижити на лінії вогню: реальність мирних жителів. БЛОГ Олександра Вишнякова, директора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Чверть жителів непідконтрольної території Донбасу потерпає від браку харчів. 800 тисяч жителів Донецької й Луганської областей відчувають дефіцит продуктів харчування, водночас 170 тисяч із них гостро потребують продовольства. Особливо складна ситуація – у Донецькій області. Такими є попередні оцінки управління ООН із координації гуманітарних питань.
Не краще йдуть справи і в «сірій зоні». Там, до всього, щоденна загроза життю мирного населення через обстріли. Усі ці три роки, що працює Штаб Ріната Ахметова, ми бачимо, що «сіра зона» – це територія, яка потребує особливої уваги та відношення. Це й у звітах ООН, і в реальних історіях, які привозять наші волонтери. Умови виживання та рівень страху людей мало чим відрізняються від осені 2014-го.
Люди бояться за своє життя та життя своїх дітей. У дітвори одна потреба – щоб не стріляли й у батьків були гроші на їжу. Тема дитячих «хочу» тут забута.
На околиці Нетайлового, Донецька область, живе самотня мама з трьома дітьми. Наша мобільна бригада з продуктовими наборами – часті гості в їхньому будинку. З початком війни мама залишилася без роботи, у селищі її й раніше було складно знайти. Допомоги ледь вистачає прогодуватися. Троє дітей – школярі. Кажуть, добре, що є одне в одного. Сусіди й однокласники роз’їхалися – спорожніли школа та селище. На питання, як жити далі, мама не знаходить відповіді. Головне, щоб закінчилася війна. Стан безвиході живе в більшості сімей.
Ми продовжуємо працювати в «сірій зоні», доставляти продукти найбільш незахищеним. На сьогодні покриття допомогою Штабу становить 90% населених пунктів на всій лінії вогню. Є міста та села, де немає доріг: вони не робилися й до війни, зараз їх немає й поготів. Це не перешкода для наших волонтерів, адже люди щодня в набагато гірших умовах живуть. Ми так само дотримуємося як правила особистої безпеки волонтерів, так і правила безпеки для вантажів. Продовжуємо контролювати якість гуманітарної допомоги й документально витримувати всі необхідні норми.
Щотижня в логістичному центрі в Маріуполі ми формуємо набори, які наступного тижня відправляються в села та селища на лінії вогню. До кінця вересня, за планом, доставити допомогу у Волноваський, Мар’їнський райони й передмістя Торецька.
Серед тих, до кого знову їдуть наші волонтери, величезна кількість самотніх людей похилого віку, багатодітних сімей, одиноких батьків, яким зовсім немає на кого розраховувати. Для цих людей наші набори були й залишаються чимось більшим, ніж просто продукти. Для них це ще й увага, знак того, що вони не забуті й не залишені. Це дуже важливо, коли навколо витає страх і важкі умови, у яких люди вимушені виживати.
