Вижити достроково. БЛОГ журналіста Анни Хрипункової
Вони поспішили прийти в цей світ, але він виявився до цього не готовий.
Недоношені малюки Донецька мають дуже малі шанси на виживання, адже для цього в місті бракує елементарних засобів, не кажучи вже про серйозні ліки. Там, як і раніше, залишаються лікарі, які й до цього примудрялися творити чудеса в разі, коли вони здавалися неможливими, але всі вони зараз дедалі частіше повторюють одне слово. Катастрофа.
Саме так характеризується ситуація, що склалася у знаменитому колись відділенні недоношених новонароджених у донецькій лікарні № 3. Втім, не тільки там.
Скільки важить життя?
Трагедія відділення новонароджених, розташованого у знаменитій «трійці», набула широкого розголосу зовсім нещодавно. Директор донецького Центру матері та дитини, волонтер Тетяна Носач розповсюдила в соціальних мережах крик відчаю: крихітним малюкам, які з’явилися на світ раніше строку, забракло не тільки ліків (а в цьому відділенні використовуються дуже специфічні й дуже дорогі препарати), а й елементарних речей — підгузків, пелюшок, різних витратних матеріалів. Діти, які потребують особливого догляду, опинилися в жахливому становищі. Лікарі раніше були готові зробити все для їх порятунку, проте вони були позбавлені навіть найпростіших інструментів для цього.
Найменший малюк, який лежить у цьому відділенні сьогодні, важить 1400 г. Щоб допомогти йому набрати настільки дорогоцінну для життя вагу і стати дужчим, потрібні ліки й різні допоміжні засоби (перехідники, катетери тощо), яких немає. Водночас допомога потрібна дуже терміново — таких дітей потрібно починати доглядати відразу ж, щойно вони з’явилися на світ: своєчасне втручання дозволить мозку і внутрішнім органам малюка розвиватися повноцінно, а сама дитина дістане шанс не залишитися на все життя інвалідом.
Щоправда, для того, щоб дитина була забезпечена всім необхідним, щотижня треба витрачати колосальні суми. Таких грошей, особливо в умовах війни, у донецьких сім’ях просто немає. Втім, навіть якби гроші були, придбати на них найважливіші для життя ліки в Донецьку сьогодні неможливо.
За словами волонтерів, ще до того, як у місто прийшла війна, життя таких маленьких пацієнтів безпосередньо залежало від того, чи є в лікарів необхідні препарати для лікування. Вже тоді деякі ліки доводилося купувати за межами міста, проте їх доставляли дуже швидко, і здебільшого всі малюки встигали отримати необхідне вчасно. Зараз ситуація стала критичною: заповітних флаконів і ампул не просто немає, їх навіть не передбачено, адже препарати та витратні матеріали до Донецька централізовано не постачають. Ба більше, навіть закупівля ліків за межами міста — не гарантія їх швидкого транспортування: через проблеми з пропускною системою далеко не завжди можна привезти заповітну партію препаратів швидко. Хоча, втім, волонтери примудряються творити дива в межах своєї компетенції.
Не громадяни?
За словами Тетяни Носач, щотижня в Донецьку приймають по 70–90 пологів. І багато пологових будинків стикаються з небувалими труднощами, які раніше було важко навіть просто уявити. У відділеннях бракує всього, і пацієнти навіть не можуть придбати препарати за власний кошт — їх просто немає ніде. Доходить до того, що молодим мамам доводиться використовувати пелюшки, які випадково збереглися з минулих часів або подаровані тими, хто вже з пологового будинку виписався: своїх придбати вони не можуть. Ніде.
«Бракує й мийних засобів у відділеннях, і памперсів, і — елементарно — прокладок (останнім часом з’явилися дешевші у продажу, а якийсь час були тільки дуже дорогі). Важко також з антибіотиками в разі інфекцій або розривів і важких пологів. У відділенні недоношених — окрема ситуація. Там потрібні дуже специфічні ліки», — розповідає Тетяна Носач.
Водночас у лікарнях трудяться лікарі, які не одержують зарплату з жовтня-листопада минулого року. Незважаючи на це, вони готові допомагати своїм пацієнтам і далі, хоча в них залишається дедалі менше можливостей для цього.
Зрозуміло, і лікарі, і волонтери зверталися до профільних відомств в Україні, до керівництва країни, однак відповіді так і не отримали, і реальну допомогу так і не було надано. За словами Тетяни Носач, одного разу їй запропонували… доставити недоношених дітей до Києва. Навіть тим, хто ніколи не стикався з цією сферою медицини, зрозуміло: таке «доставляння» організувати нереально за всього бажання. У більшості малюків немає навіть примарної можливості на подібну «подорож». Однак ті, хто міг би допомогти, турбуватися через це не поспішають.
«Я вважаю, що давно пора визначитися, чи є жителі Донецька громадянами України, і приймати рішення у зв’язку з відповіддю на це запитання. Для мене очевидно, що є, а також очевидно, що для керівництва країни відповідь на це запитання — ні», — говорить волонтер.
Порятунок по-донецьки
Коли стало зрозуміло, що на офіційному рівні допомоги не буде (а зрозуміло це стало практично відразу), волонтерам Донецька не залишилося нічого іншого, окрім як рятувати дітей власними силами. Поки їм це вдається, і під час порятунку відділення недоношених малюків у «трійці» розкрилася дуже важлива для сучасного Донецька тенденція: рятувати тих, хто потребує допомоги, йдуть усі — від пересічних мешканців міста до великих компаній і організацій.
Так, на заклик Тетяни Носач у соціальних мережах відгукнулися благодійні організації, включно з волонтерами з інших країн. Допоміг благодійний фонд «Доброта», а Гуманітарний штаб Ріната Ахметова передав набір необхідних медикаментів та засобів гігієни чотирьом сім’ям малюків, що з’явилися на світ саме в цьому відділенні.
Однак найважливіше те, що допомагати почали звичайні люди — пересічні мешканці міста, матусі, які самі народжували у третьому пологовому будинку або лежали з дітьми у відділенні недоношених малюків, переселенці, і просто небайдужі українці з інших міст країни. Тетяна Носач каже, що навіть не очікувала такої бурхливої реакції. У короткий строк на картку для збирання коштів надійшло понад 40 грошових переказів, і грошей вистачило для закупівлі цілого списку унікальних ліків, які допоможуть врятувати не одне життя.
Загальна сума, яку перерахували небайдужі українці (і не тільки) — приблизно 20 тис. грн. Ще майже на 10 тис. грн. надав допомогу Штаб Ахметова. Цих грошей виявилося достатньо для того, щоб «закрити» потреби малюків, які вже перебувають у лікарні. Однак цього, на жаль, не вистачить на тих, хто ще буде народжуватися в Донецьку й може зажадати допомоги. І, на жаль, йдеться тільки про одну лікарню, а їх у місті кілька, і в кожній перебувають діти й матусі, які потребують допомоги.
Зрозуміло, зусилля українців загалом і донеччан зокрема на цьому не припиняться. Вже зараз зрозуміло: у країні проживає безліч людей, які не залишать у біді ні Донецьк, ні його жителів (і це не тільки ті, хто сам живе в цьому місті чи жив у ньому раніше). Але, на жаль, тільки їхніх сил у цьому питанні недостатньо. Донецьк і далі потребує централізованої допомоги та уваги з боку держави. На цій окупованій території все ще народжуються маленькі громадяни України, і незважаючи на те, що їхня особиста фізична вага становить так мало, їхня вага в суспільстві нітрохи не менша, ніж у будь-якого дорослого громадянина.
