Вивчаємо дитячий розвиток. Що потрібно дитині від 12 до 17 років - погляд Людмили Петрановської

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” продовжує цикл матеріалів, у яких відомий дитячий психолог Людмила Петрановська розкаже, що потрібно дитині для розвитку на кожному з етапів її життя. У цьому матеріалі - про підлітків від 12 до 17 років.

Про вік від 0 до 7 років читайте тут:

/news/vyvchaemo-dytyachyy-rozvytok-scho-potribno-dytyni-vid-0-do-3-rokiv-ta-vid-3-do-7-rokiv-poglyad-lyudmyly-petranovskoi

Про вік від 8 до 11 років:

/news/vyvchaemo-dytyachyy-rozvytok-scho-potribno-dytyni-vid-8-do-12-rokiv-poglyad-lyudmyly-petranovskoi

Що потрібно дітям від 12 до 17 років

- Підлітки у цей період повинні займатися вивченням власного “Я”. Не даремно підлітковий вік ще називають кризою ідентичності, набуття власного “Я”. Підлітка найчастіше цікавлять запитання: “Хто я?” “Який я?” У цьому віці підлітки егоцентричні. Вони думають лише про себе, про власні завдання ідентичності. Діти 12-17 років розповідають частіше про себе і хотіли б, щоб дорослі теж говорили з ними про них. Але на жаль, з ними майже нікто про них не говорить. Єдине, їм кажуть, - що вони повинні, а що не повинні робити. Підлітки були б дуже раді, щоб і батьки, й вчителі говорили з ними про них. Але той тон, що ми при використовуємо при цій розмові, наврядчи їм сподобається. Частіше ми розмовляємо з ними без відповідної поваги та зацікавленості, а так, просто доносимо до них свої погляди на ті чи інші моменти.

Саме тому підлітки, частіше за все, не мають можливості поділитися з дорослими своїми сумнівами, переживаннями.

Вони багато думають про:

- цінності,

- справедливість,

- як створений світ,

- що правильно, а що ні. - хто я,

- що мені притаманно,а що ні

- чого я хочу?

Тому діти у віці від 12-до 17 років можуть відчувати самотність. Навіть у родинах, де про них турбуються, але ще не сприймають, як окрему особистість, яка хоче не завжди те, що ми запланували. Зазвичай підліток думає: “Ці люди мене люблять, але хочуть від мене занадто багато непотрібного, очікують від мене занадто, наче ЇМ НА МЕНЕ НАЧХАТИ. На мене - такого, який я є“. Висновки підлітка - дуже радикальні, чорно-білі.

З другого боку, нинішні батьки намагаються більш толерантно відноситися до своїх дітей, не ображати їх, не наполягати і не ламати - і це прискорює процес “одужання” підлітка, становлення його особистості. Треба мати гнучкість, щоб прийняти дитину такою, яка вона є. Інакше цей процес ускладнюється і навіть стане проблемою у подальшому житті цього підлітка.

Що потрібно батькам, аби впоратися з цим стресом підліткового періоду?

У батьків в цей період дуже багато тривоги, провини, відчуття втрати часу, подій тощо. Батьки намагаються обрати для дитини найкращу освіту, шлях у житті.

А все, що потрібно батькам - більше спокою та довіри собі і дитині.

Що відбувається зараз - не буде завжди.

Діти змінюються, кардинально і змістовно.

Все може змінитися у будь-який момент.

Якщо дитина отримала золоту медаль, це не означає, що вона не залишить престижний виш через рік чи два. І це теж не трагедія, бо все змінюється, але знов повертається - в іншій, більш притаманній формі.