Виші-переселенці Донбасу. БЛОГ Наталії Ємченко, директора зі зв'язків з громадськістю та комунікаціями СКМ
Право Бути студентом завойовується на вступних іспитах. Студенти Донбасу складали іспит двічі. Вони не тільки доводили, що гідні стати студентами, а й відстоювали своє право на навчання останніми роками, коли довелося покинути рідні міста і людям, і вишам. По суті, евакуюватися.
Переїзд з квартири в квартиру – велика справа. Переїзд у інше місто – велика справа в квадраті. Переїзд вишу в інше місто та ще в умовах війни – драма. Її довелося пережити десяткам тисяч людей. І 18 вишам.
Хто вони та де вони сьогодні, виші-переселенці Донбасу?
Одним із перших, у 2014 році, покинув рідне місто Донецький національний університет (ДонНУ). ДонНУ – у Вінниці. Шукали приміщення для вишів, житло для викладачів і студентів. Своє місце в новому житті – для всіх. Ми в Гуманітарному штабі Ріната Ахметова знаємо про це в подробицях: в 2015-му допомагали їм, купували техніку для мультимедійних занять для навчального процесу.
До Слов'янська перебрався Луганський торговий університет. Починали з чистого аркуша. Більшість на Донбасі.
З 2016-го Донецький національний медичний університет відкрив філії в Кропивницькому та Краматорську. До початку навчального року знайшли тільки приміщення, але більше нічого не було. Навіть звичайних стільців і столів. І знову ми в штабі Ахметова допомагали – купували в надзвичайно короткі терміни меблі. У 21 аудиторію. Студентам і викладачам допомогли з продуктами і лікуванням. А цьогоріч ДНМУ відкрив ще один факультет у Маріуполі.
Донецький національний технічний університет через бойові дій був змушений вирушити до Покровська.
Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля і Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка нині розташовуються у Сєвєродонецьку.
Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка (ЛугНУ) зараз працює у Старобільську.
До Бахмута, Лисичанська, Рубіжного, Краматорська, Кривого Рогу, Києва переселилися ще 11 вишів Донбасу.
Переїзд Донецьких і Луганських вишів у нові міста – це дуже велика історія. Яка може вплинути на життя тисяч людей: навколо сильних вишів формуються сильні академічні спільноти. Яка може вплинути на долі міст. Наприклад, на життя Маріуполя, який прийняв не один, а 2 донецьких ВНЗ і став для них новим домом.
Вони змогли. Вони змогли зберегти найголовніше – педагогів. Вони зберегли та залучили нових студентів. У рейтингу українських вишів 2017 року Донецький національний технічний університет і Донецький національний університет увійшли до числа 30 найкращих. Ще три ВНЗ увійшли до першої сотні. Кожен бал в цьому рейтингу для них потрібно помножити на десять, тому що давався він вдесятеро важче.
Виші-переселенці проростають, виростають, змінюються. Багато в чому завдяки підтримці меценатів, міжнародних організацій, місцевої влади. Наступним логічним кроком для них було б створення сильних опікунських рад, які б допомагали знаходити можливості для подальшого росту: для створення нових бібліотек, лабораторій, лекторіїв. Які б допомогли перетворити виклики в можливості.
