Виховання дитини без покарань. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

Багато хто з батьків під словом «виховання» мають на увазі покарання і заохочення. Водночас вони навіть не розглядають інших методів взаємодії з дитиною. Сама по собі тема виховання актуальна для кожного з батьків.

Сьогодні пропоную поговорити саме про те, які методи ми застосовуємо, до яких наслідків це призводить і чи можна виховувати, не караючи.

Розгляньмо кілька прикладів. Батьки купують синові на день народження новий мобільний телефон, дорогуватий, звичайно, для його віку, але ж так хочеться догодити синові. Через кілька тижнів чадо загубило телефон. Батьки кричать, читають нотації, тато зривається до ляпанця. Синові забороняють тиждень грати в комп'ютерні ігри. Заслужено покарана дитина плаче в своїй кімнаті.  А через кілька днів батьки купують новий телефон, який нітрохи не гірший від попереднього. Водночас батьки виправдовуються: «Ну, як же син без телефона?», «Дешевий телефон? Наша дитина не може бути гіршою, ніж інші».

І тут виникає питання: чи призвело недавнє покарання до бажаного результату та як варто було вчинити в цій ситуації? Далеко не всі батьки можуть спокійно, без криків, погроз і застосування фізичного насильства, повідомити дитині, що дуже засмучені, покупка була дорогою і найближчим часом (варто вказати термін) не купите таку ж модель телефона. Важливо, щоб дитина була на зв'язку, тому ви купите їй найдешевшу стару кнопкову модель телефона. Термін «ходіння» з подібним телефоном не має бути занадто маленьким. Інакше дитина так і не навчиться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, а поняття відповідальності не буде сформоване. Природні наслідки для дитини так і не настануть. Вона вийде в доросле життя з навиком, що в критичній ситуації її хтось покартає і ситуація вирішиться сама собою.

Кілька слів про фізичні покарання. Батькам варто розуміти, що щоразу, коли вони піднімають руку на дитину – розписуються про власне безсилля. Звичайно, якщо подібна міра застосовується досить часто, то це тільки змусить дитину боятися батьків. Вона може часто обманювати саме через страх покарання. Та й не завжди розуміє, що і чому робити не варто. Дитина стає закритою, невпевненою у собі або навпаки агресивною. Батькам відповісти вона не може, тому буде бити всіх підряд в дитячому садку або школі. Про довірчі стосунки в такій системній системі не може бути й мови. Та й наслідки такого виховання досить жалюгідні.

Щоразу, караючи свою дитину, ми вчимо її брехати та викручуватися. У момент покарання дитина не думає про природні наслідки, до яких привів її вчинок. Мета виховання – навчити дитину встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Поясніть, що якщо дитина розкидала іграшки по всьому дому, то завтра вранці, коли захочеться взяти в садок улюблену машинку, вона її може не знайти. Це цілком закономірні речі, на які варто звертати увагу дитини.

   Якщо ви вибираєте систему виховання без покарань

1.Запасайтесь терпінням. Не чекайте миттєвих результатів, але пам'ятайте, що у вас обов'язково все вийде.

2.Чітко позначте межі. Що у вашій сім'ї допустиме, а що – ні.

3.Будьте послідовними.

4.Вмійте визнавати власні помилки. Якщо ви залишили чашку на краю стола, а дитина, пробігаючи, її зачепила та розбила, хто допустив помилку?

5.Спокійно з'ясовуйте причину того чи іншого проступку.

6.Пояснюйте дитині, що після її вчинку наступають природні наслідки. Втратила шапку, значить кілька тижнів без кишенькових грошей – збираємо тобі на нову шапку.

7.Приділяйте достатньо уваги дитині. Часто причиною поганої поведінки є недостатня увага батьків і спроба дитини отримати увагу такою ціною.

8.Особистий приклад. Якщо ви просите дитину відповісти на телефонний дзвінок начальника та сказати, що вас немає вдома, ви вчите її брехати.

Поважайте особистість дитини, любіть її та пам'ятайте, що дитячі роки накладають відбиток, який неможливо стерти на все подальше життя дитини.