Вибух свідомості. БЛОГ Римми Філь, координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, на segodnya.ua
Троє із семи хлопців, які підірвалися на міні в Зугресі, одужують вкрай важко. Один із них, з пораненням легенів, і далі у стабільно важкому стані. Нагадаю, один із семи хлопчиків загинув на місці, другий помер дорогою до лікарні.
Це вибух свідомості.
«Зупинити смерть дітей на Донбасі!» — саме так, жорстко й недвозначно, була сформульована тема нашої зустрічі з журналістами цього тижня.
Жорстко — тому що дійсно дуже вже страшна тема. Недвозначно — тому що говорити про це потрібно всім і дуже голосно. На превеликий жаль, тема ця не розвивається. Некомфортно з нею. Не піарна вона.
А ми, на жаль, тільки починаємо пожинати плоди війни.
Заміновані поля, пустирі, розтяжки у дворах приватного сектора, нерозірвані міни та снаряди… Те, що залишають після себе люди зі зброєю. Війна не думає про мир. Вона нещадна й не мислить категоріями завтрашнього дня.
Буквально минулого тижня трапилася трагедія. Хлопці з дитячого будинку сімейного типу підірвалися на міні. Троє дорослих хлопців — 14, 16 і 17 років.
Ні, вони не бавилися, як хлопці із Зугреса. Вони побачили міну біля будинку й вирішили відтягнути її від гріха подалі. Подалі від рідного дому, щоб убезпечити батьків та інших братів-сестер.
Не змогли. Вона вибухнула…
Зараз усі три підлітки із сімейного дитячого будинку перебувають у лікарнях Донецька. Два з них — «складні». Вадим — у важкому стані в реанімації. У Кирила пошкоджена гомілкова артерія, але ногу вдалося зберегти.
Скільки складників у цій біді? Діти були евакуйовані Штабом і все літо прожили в безпеці. А потім величезна родина вирішила повернутися до Донецька, піддавшись логіці десятків тисяч людей: якщо почнеться навчання — стріляти не будуть.
Вони помилилися.
Хто винен у цьому? Посивіла за одну ніч мама, картаючи себе за те, що не вберегла? Циніки, які поманила людей миром? Недостатня ідеологія?
Питань багато — відповідей немає.
Та зараз і не час запитань і звинувачень. Зараз час активних дій. Діяти маємо ми, дорослі. У запалі політичних баталій і роздумів про можливі конфігурації коаліцій не можна проґавити роз’яснювальний процес. І треба не раз-два, мимохідь розповісти про небезпеку, а роз’яснити й попередити.
На жаль, це тільки початок.
Скажу відразу: всі поранені діти — у фокусі уваги нашого Штабу. Ми допомагаємо ліками, протезами й надалі готові брати участь у реабілітації таких дітей. Багатьох діток бере під опіку ФК «Шахтар».
Але це все — вже наслідки.
Необхідно працювати на випередження. І ця робота надовго.
Діти в зоні АТО — небезпечна мішень. Там, де відбувалися бойові дії, залишилася безліч вибухонебезпечних предметів, точної кількості й місцезнаходження яких ніхто сьогодні не назве. Немає й надійно закріплених у підсвідомості правил поведінки, якщо раптом виявив незвичайний предмет.
Наша мета — не допустити загибелі дітей і допомогти запобігти нещасним випадкам.
Сьогодні вкрай важливо постійно й копітко вести цільову інформаційну кампанію, яка міцно заб’є в підкірку індикатори небезпеки й допоможе запобігти біді.
На жаль, наслідки війни будуть відгукуватися ще дуже-дуже довго. Ми ще торік знаходили смертельні «сюрпризи» Великої Вітчизняної.
А що ж буде тепер — навіть подумати страшно.
Саме тому Штаб Ріната Ахметова разом із компанією ДТЕК починають масштабну освітню програму для роботи з дітьми.
У всіх містах Донецької та Луганської областей, що розташовані в зоні обстрілу, буде проведено уроки з безпеки, підготовлено брошури. А найголовніше — почнеться планова й системна робота.
Діти — жертви війни — явище жахливе. Ще один аспект цієї дикої проблеми — їх реабілітація.
Покалічена дитина має одужати не тільки фізично, а й морально.
У лікарнях із такими дітками працюють наші психологи. І з дітьми, і з мамами. Їм тепер потрібно вчитися жити в іншому вимірі реальності.
Ось ця психологічна допомога є не менш важливою, ніж медикаментозна. Бо рани душевні заживають набагато довше, ніж фізичні. А тілесні шкода — це величезна трагедія для дитини.
