Відстрочені реакції на травму: якими можуть бути наслідки для дитини? БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

Україна понад три роки живе в стані збройного конфлікту. За цей важкий час багато жителів Донбасу дістали важкі психологічні травми. Однак особливу роль психологи акцентують на наслідках травми в дітей.

Складність полягає в тому, що якщо дитина, скажімо, дістала поранення, то їй негайно надають допомогу. Лікарі уважно стежать за раною й точно можуть сказати, коли одужання наступило. Психологічна ж травма підступна й дуже часто має відстрочений ефект. Іншими словами, після пережитої травматичної події стан і поведінка дитини може не змінитися або симптоми травми можуть бути незначні. Крім цього, батьки також іноді можуть не пов’язувати зміни в стані дитини з травмою. Яскраві прояви наслідки травми можуть з’явитися через місяці, а то й роки після травмувальної події.

Також важливо враховувати, що діти не завжди можуть словесно описати свій стан і почуття. Соціологічні опитування свідчать, що лише 50% дітей у безпосередньому контакті з психологом могли говорити про отриманий травматичний досвід. Дітям, через вікові особливості, складно диференціювати стан і встановити причинно-наслідкові зв’язки (травма – наслідки), у деяких сім’ях є негласна заборона говорити про пережиті події, у маленьких дітей просто недостатньо словникового запасу, щоб описати свій стан. Крім цього, психіка дитини активізує захисні механізми (наприклад, витіснення, – коли дитина намагається витіснити з пам’яті спогади про травму). Дитина може не пам’ятати безпосередньо події або низку травмувальних епізодів, однак разом із цим мати дуже сильні й різкі почуття. Ці потужні почуття можуть провокувати:

• страх, який інколи може бути абсолютно ірраціональним або переходити у жах;
• напади паніки, що супроводжуються страхом, прискореним серцебиттям, відчуттям раптової спеки або холоду;
• різні депресивні стани;
• нічні кошмари.

Також сильні почуття можуть виникати в дитини під час контакту з різними тригерами (побачити людину у військовій формі на мирній території або почути запах, що нагадує про травмувальну подія). Наприклад, якщо дитина під час раптового обстрілу їла улюблену полуницю, то за рік, коли вона знову побачить ягоди на столі, у неї може настати напад паніки. Також це може проявитися у вигляді агресії, коли спокійний підліток у разі загрози з боку однокласника відчуває абсолютно неконтрольований гнів. У деяких випадках дитина починає хворіти різними захворюваннями, починаючи від ГРВІ, закінчуючи серйознішими. Дуже товариська дитина раптом може перетворитися на відлюдника, і будь-які контакти з дітьми й дорослими стають для нього болісними. Пізнавальні процеси дитини можуть сповільнюватися і знижуватися. Дитина може стати занадто імпульсивною або навпаки намагатися контролювати власні реакції, водночас мати абсолютно спокійний вигляд. У разі відстроченої реакції на травматичну подію різко зростає ризик розвитку ПТСР у дитини. Однак визначити стан і причини виникнення тих чи інших реакцій дитини або появи симптомів може тільки фахівець.

Батькам важливо усвідомлювати, що дитина більш вразлива та схильна до ризику травматизації, ніж дорослий. Насамперед тому, що діти відчувають себе безсилими вплинути на ситуацію, у них недостатньо життєвого досвіду або власного ресурсу для того, щоб впоратися зі складними подіями, особливо, якщо близькі дорослі самі перебувають у складному стані й не можуть надати підтримку дитині. Також дітям, через вікові особливостей, складно розрізняти реальність і фантазії про події, що відбуваються. Дитина може сприймати навколишній світ, як ворожий, повний небезпек і перебувати в страху постійно. У зв’язку з цим у дитини може змінюватися ставлення до людей і перспективам на майбутнє.

У разі витіснення дитиною травматичної події, травма однаково продовжує руйнувати психічне і фізичне здоров’я. Незгадування дитиною про травматичну подію не є точним індикатором того, що психіка повністю «переварила» травматичний досвід і наслідки не виявляться в майбутньому.

Звертайтеся по допомогу до фахівців вчасно, адже саме від вас залежить майбутнє вашої дитини!