У турботі про дитину в жодному разі не можна забувати піклуватися про себе. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Емоційне вигоряння. Це словосполучення ми найчастіше пов’язуємо з людьми професій, спрямованих на допомогу. Для них розроблені цілі системи профілактики, всілякі тренінги. Емоційне вигоряння трапляється й у батьків. Сьогодні пропоную поговорити про особливості емоційного вигорання в батьків, які прийняли рішення усиновити або взяти дитину під опіку.
«Вигоріла людина» почувається виснаженою фізично й морально. Часто вигоряння плутають із нудьгою й не приділяють такому стану належної уваги, чекаючи, що ось-ось усе пройде. Все-таки, варто до себе бути дуже уважним, бо симптоми емоційного вигоряння найчастіше наростають у геометричній прогресії. Страждає і сама людина, і її близькі.
На що варто звернути увагу? Які симптоми можуть свідчити про емоційне вигорання?
– Коли доводиться витратити великі зусилля, щоби підняти себе з ліжка вранці, тому що навіть після досить тривалого сну немає відчуття, що відпочив.
– Через дратівливість, уразливість, сльозливість виникають проблеми у стосунках з людьми навколо.
– Найпростіші справи здаються неймовірно складними. Знижується концентрація уваги.
– З’являється невпевненість у собі і власних силах. Знижується імунітет, загострюються хронічні захворювання.
- З’являється апатія. Незадоволеність життям зростає.
Емоційне вигоряння може статися в батьків ще на шляху до усиновлення, особливо якщо подібний досвід мама й тато переживають вперше. Стикаючись із бюрократичною машиною, що вимагає величезних часових, фізичних і моральних витрат, батьки усвідомлюють, що їхні очікування відрізняються від реальності й часом відмовляються від рішення прийняти дитину в сім’ю.
Деякі усиновителі стикаються саме з проблемою невідповідності реальності їхнім очікуванням. Не кожна сім’я готова до адаптаційного періоду. Деякі недостатньо поінформовані про можливі труднощі, інші на момент усиновлення прочитали сотні статей, відвідали тренінги, але зустріч із реальністю ставить їх у глухий кут. Батьки можуть втратити впевненість у своїх силах. Особливо нелегко тим мамам і татам, які висувають завищені вимоги до себе, прагнуть бути ідеальними батьками, недооцінили труднощі й переоцінили власні можливості.
Коли в родині з’являється прийомна дитина, весь звичний уклад змінюється, і саме по собі це кризовий момент. Слід врахувати, що дитина переживає не менший стрес, ніж батьки. Дорослі розуміють, що тепер життя дитини змінилася на краще, а дітям це не настільки очевидно. Діти приходять у сім’ю зі своєю складною історією життя. Багато з них давно перестали довіряти дорослим. І цю довіру доведеться завойовувати. Не все виходитиме відразу – про це треба пам’ятати. Якщо не все виходить, це зовсім не означає, що ви не справляєтеся з батьківством! Пам’ятайте, що на стрес діти реагують по-різному. Дитина може бути дратівливою, агресивною або, навпаки, плаксивою і прилипливою. Можуть порушуватися сон і апетит. Нерідкі істерики. Може бути загальмована реакція. І це не повний перелік проявів, з якими можуть зіткнутися прийомні батьки. Вкрай важливо розуміти, що це реакція дитини на стрес. Адаптаційний період будь-якої складності обов’язково закінчиться. Пам’ятайте, що прийомна дитина дуже потребує захисту й опори на сім’ю. А дати таку опору може тільки стабільний батько. Тому в турботі про дитину в жодному разі не можна забувати піклуватися про себе!
Адже момент, коли прийомна дитина переступає поріг свого нового будинку – тільки початок шляху. Щоб цей шлях не привів до емоційних проблем, Фонд Ріната Ахметова в межах програми «Сирітству – ні!»дає знання прийомним батькам, як пережити складні етапи адаптації без шкоди душевному стану дітей. Для цього проводить регулярні тренінги та вебінари для прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів та усиновителів.
Зокрема, 19 лютого відбувся тренінг «Правила виживання для прийомних батьків», присвячений профілактиці емоційного вигорання прийомних батьків. І там також неодноразово лунало, що всім батькам, які вирішили прийняти дитину в сім’ю, необхідно пам’ятати: ваше особисте життя триває. Вам потрібно відпочивати, знаходити час для хобі і своїх захоплень. Намагайтеся дотримуватися режиму харчування та сну. Намагайтеся заручитися підтримкою й допомогою рідних. Не звинувачуйте й не коріть себе, якщо не все відразу виходить! Якщо ви зіткнулися зі складними почуттями й переживаннями, не замикайтеся в собі, обов’язково поділіться з рідними. Не соромтеся визнати той факт, що ви втомилися або потребуєте допомоги. Відвідуйте різні тренінги та групи для прийомних батьків. Так ви зможете отримати нові знання та досвід, поділитися власним досвідом і спертися на досвід батьків, яким уже вдалося подолати складності. І не висувайте завищені вимоги ні до себе, ні до дитини, не прагніть навчити її всього і відразу. Складнощі обов’язково закінчаться. У вашої дитини буде щасливе дитинство, а у вас не менше щасливе батьківство!
