Terra Incognita: українська земля досліджена археологами лише на 5-10%
Дві експедиційні групи – польсько-українська та українсько-польська розпочали суцільне обстеження території українсько-польського прикордоння
Мабуть, пересічна людина, приїхавши на польсько-українське пограниччя не змогла б розпізнати на горизонті курган. Для неї він здавався би
химерним пагорбом. І вже, мабуть, без сумніву, пересічний мешканець не зміг би розгледіти в ефемерному елементі фрагмент давнього черепа…
Про те, як досліджується не досліджувана раніше, майже цнотлива, територія українсько-польського пограниччя, «Погляду» розповів заступник директора Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, кандидат історичних наук Тарас Милян.
Вслід за «польськими колумбами»
Дві експедиційні групи – польсько-українська та українсько-польська розпочали суцільне обстеження території українсько-польського прикордоння у 2010-му році… Почалось все із басейну річки Варенжанки і продовжується у басейні річки Солокія.
«Проект унікальний і цікавий для українців з двох причин. По-перше, цей проект передбачає суцільне обстеження території прикордоння. Це той випадок, коли археологи беруть значні за площею території і досліджують абсолютно все», - розповідають у центрі.
«Другий унікальний нюанс – це дослідження прикордонної зони, яка була, складною та недоступною для досліджень. Тепер науковці мають шанс дослідити ці землі як «Terra Incognita». Принаймні, з нашого боку – територія абсолютно невідома», - зазначає Тарас Милян.
За словами археолога, ініціатором проекту виступила, власне, українська сторона – «Рятівна археологічна служба». За основу брався досвід польських колег, а саме їхня методика суцільного дослідження території з виявлення пам’яток археології.
«Поляки дослідили більше, ніж 80% власної території. Вони володіють інформацією про наявність пам’яток археології практично на всій території держави. Все це дає їм можливість формувати історичні теорії, концепції етнічного і національного розвитку, більш детально вивчати власну давню історію», - розповів Тарас Милян.
Водночас, якщо говорити про дослідженість української території, то археологи обстежили, за приблизними підрахунками, всього-на-всього 5-10 % просторів держави.
«Зі сторони це виглядає так, що визначаємо певний регіон, проходимо пішки, обслідуємо та отримуємо результат – нові пам’ятки археології. Таким чином на частині площі, знаємо, що є, а решта території залишається невідомою.
Партнером української сторони у дослідженнях виступає Замойський музей у місті Замосць, під керівництвом Анджея Урбаньского, керівником польових досліджень виступає завідувач відділу археології цього ж музею Єжи Кусьнєж. У дослідженнях також беруть участь Регіональний музей у Томашові Любельському (директор Євгненіуш Ханейко) та у дослідженнях також взяв участь директор Тарнувського музею Анджей Шпунар.
Розмови про польсько-українську співпрацю розпочались декілька років тому, втім підписати угоду на проведення безпосередніх робіт, сторони зважились лише у 2010-му році. І це виявилось добрим початком, бо співпраця триває до сих пір.
Відтак, українські фахівці працюють у складі польських груп на польській частині, а потім польські працюють з українською групою на території України. Фактично, одні і ті ж люди проходять по прикордонних річках, що робить дослідження точним та вичерпним.
На краю землі…
«Ми плануємо провести повне дослідження у прикордонній смузі. Починаючи від півночі області, на межі Львівської та Волинської областей, поступово опускаючись аж до Карпат», - поділився археологічними планами науковець.
Таким чином, після басейнів річок Варенжанки та Солокії, логічним продовженням, на думку археолога, було б дослідження Рати, з її великим басейном. Паралельно проводяться співробітниками аналогічні дослідження у басейні ще однієї транскордонної річки Вишні, де виявлено кількасот нових пам’яток археології.
«Непересічне враження на пограниччі – ніби ходиш по краю землі», - усміхається Тарас Милян.
Маршрути польових досліджень формуються заздалегідь. Передбачити наперед, що буде виявлено, практично неможливо.
До прикладу, на польській стороні на відомому поселенні вчені знайшли фрагмент людського черепа. Що цікаво, до того не було відомо, що там могли бути поховання, а тепер є привід задуматись, як череп там опинився: чи на цьому місці був колись цвинтар, чи це випадково, чи залишилось з часів війни.
«Подібних питань під час перевірок виникає досить багато. Але коли проведена польова робота, зводимо карти, виявлені матеріали, створюється цілісна картина», - розповідає Тарас Милян і додає:
«Ми також виявили курган. Нам спершу потрібно було його оглянути, чи то дійсно курган, оскільки місцевість заросла травою, адже це міг бути просто форма рельєфу».
Як розповідає співрозмовник, особливу увагу привертають увагу колишні культові споруди, старі цвинтарі, як зокрема цвинтар посеред лісу, або досконало різьблений надгробок…
«Різьба несамовита. Всі деталі так вирізьблені, як справжні. Надгробок був зроблений для Ольги Кравчук (1914-1931) – він входить до реєстру пам’яток Польщі, має захист держави. Хтось з родичів дуже горював, продав пару паїв поля і замовив надгробок», - розповідає Тарас Милян.
Пройшли тисячі років…
Власне, варто повернутись до поля… Ученими виявлено пам’ятки – «свідки» різних епох: пізнього палеоліту, мезоліту, енеоліту, неоліту, ранньобронзового та ранньозалізного часів, І тис. н. е, слов’янських, згодом княжих часів і, нарешті, Нового часу.
Попри те, що польським вченим були відомі їхні пам’ятки і вони перевіряли лишень стан їхнього збереження, археологам все-таки вдалось виявити 25 нових у басейні Варенжанки з польської сторони.
Досліджуючи Варенжанку, а третина її басейну лежить на території України, і лише 2/3 – на території Польщі, учені пройшли 40 км течії, і басейн площею 200 кв. кілометрів. Загалом, з української сторони у 2010-2011 роках археологи знайшли 158 археологічних пам’яток.
Колись на цих землях вирувало життя. Про це свідчать знайдені предмети праці та побуту, які використовувались у давні часи - різного роду крем’яні знаряддя.
Наступні «знахідки» - різностильова кераміка – фрагменти орнаментованих глечиків.
Як розповів Тарас Милян, землі на пограниччі настільки благодатні, що відобразили сліди багатьох поколінь людей, які приходили, мігрували, вмирали тут.
«Один із яскравих фактів цьогорічних робіт над р. Солокією – це відкриття разом з польськими колегами на контрольній смузі поселення ІІ-І тис. до н.е., про що свідчить кремінь та керамічний матеріал», - зазначив Тарас Милян.
Загалом, за час минулих та цьогорічної експедицій археологи виявили декілька поселень, які діляться нинішнім кордоном. На жаль, не всі з них була можливість дослідити, адже не всюди науковці змогли підійти впритул до кордону. Однак Тарас Милян сподівається, що осінню їм вдасться це виправити.
Справді, коли вчені виходили до кордону, то знаходили поселення на території Польщі, які, без сумніву, мають продовження на території України. Таких поселень, раніше невідомих, в басейнах Варенжанки та Солокії знайшли близько десятка.
Приходиться зізнаватись, що українська сторона була суцільною «білою плямою» у той час, як польська активно досліджувалась роками.
«На основі знайденого матеріалу ми складаємо карти заселення по періодах і, відповідно, звідси прослідковуємо, як відбувалися ці процеси, звідки йшли міграційні потоки». – пояснює співрозмовник.
Знайти пам’ятку – знайти себе
Після збору матеріалів, зведення їх у звіти, класифікації та визначення приналежності цих пам’яток до певного часового періоду на завершальному етапі «археологічної мандрівки» усі дані зводить в єдине ціле «вчений муж» і робить висновки: хто і коли ввійшов на ці землі, які етноси заселяли територію, як відбувалося накладання етносів.
Довідуємось від дослідника ще одну цікаву річ. За його словами, не одне десятиліття триває дискусія про поселення на території «червенських градів»: істориків «мучить» питання, до кого ці поселення більше тяжіли – до Русі чи до Польщі. Очевидно, пам’ятки дають відповідь: поселення витворилися самодостатньо і мали зв’язки як з одними, так і з другими.
«Ми не зациклюємось тільки на Середньовіччі, на часах виникнення держави, а йдемо значно глибше – в залізний, бронзовий час, початок нашого тисячоліття, коли, власне, відбувається заселення європейського простору, зі всієї Європи. Власне, Буг був рікою, навколо якої все єдналося», - зазначає співрозмовник.
Важливо усвідомити, що отримання археологічних матеріалів у майбутньому дає можливість стверджувати або заперечувати певні частини теорії існування чи домінування якогось впливу, про присутність якогось етнічного елементу, його відсутність або переважання.
Можливо, для когось видається дивним, що археологічний матеріал надає аргументацію будь-якій думці. Адже історія це наука комплексна, яка складається з археології, роботи з архівами, етнографії, політичної історії…
Пустеля пам’яток
Солокія стане вже третьою прикордонною річкою, вздовж якої археологи проведуть суцільне обстеження. У 2010-2011 рр. науковці зі Львова та Замостя вже вивчили за такою методикою басейн річки Варенжанки, а у 2011-2012 рр. – українські археологи Центру досліджували басейн річки Вишня в українській частині.
Як підкреслив заступник директора центру, попередній досвід дослідження засвідчив, що одного року мало, щоб опрацьовувати всі виявлені археологічні пам’ятки. Тому роботи на Солокії триватимуть 2-3 роки.
«Ми з колегами з Замостя прив’язуємось до Бугу та його приток. Варенжанка була першим кроком у цьому напрямку, що надала відомості із давньої історії однієї ділянки. Дослідження на Солокії нададуть інформацію по іншій недослідженій території. Таким чином, ми проведемо суцільне дослідження вздовж кордону по басейнах річок», - зазначив заступник директора НДЦ «Рятівна археологічна служба» Тарас Милян.
І хоч улітку роботи не проводитимуться, бо археологам потрібна «гола» земля, осінню «пошуки» неодмінно продовжаться.
«Восени пройдемось, підтвердимо наявність відомих, відкриємо нові пам’ятки. Один із яскравих фактів цьогорічних робіт – це відкриття разом з польськими колегами на контрольній смузі дуже цікавого поселення ІІ-І тис. до н.е., про що свідчить кремінь та керамічний матеріал», - зазначив Тарас Милян.
Щоправда, ситуація у басейні Солокії дещо інша: на територію Польщі припадає тепер третина басейну, а на територію України лише 2/3, а матеріалів по українській території дуже мало.
«Дослідження на Солокії почалися ще минулого року. Нам вдалось виявити 170 невідомих раніше різночасових археологічних пам’яток», - зазначили у центрі.
Цікавим моментом дослідження, на цьому наголошує археолог, є вивчення околиць Белза, одного із найбільших «червенських городів», навколо якого археологи можуть дослідити один з найцікавіших аспектів заселення у середньовіччі та встановити нові сторінки етнокультурних процесів.
Реєстр «покинутих» цінностей
Список із 158 пам’яток, які були виявлені у басейні річки Варенжанки, як підкреслив заступник директора «Рятівної археологічної служби» Тарас Милян, переданий до управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА для внесення їх у реєстр пам’яток і тепер все залежить від чиновників.
«На виготовлення охоронної документації на пам’ятку археології держава має теоретично виділяти немалі кошти. Вартість одного комплекту документацій складає декілька тисяч. Якщо у нас 158 пам’яток, виходять досить значні суми, яких в найближчому майбутньому не буде», - зазначає наш співрозмовник.
«Унікальність цього проекту в тому, що наше дослідження прозоре, ми працюємо, як по українській стороні, так і по польській стороні. Маємо доступ до польських матеріалів, а вони до наших. І спільне авторське право на висвітлення інформації», - розповідає Тарас Милян.
Окрім цього «Рятівна археологічна служба» проводить дослідження на території Мостиського та Яворівського районів у басейні річки Вишня. «В цьому випадку роботи проводяться тільки на території України, без доступу на територію Польщі», - зауважує археолог і додає: «Якщо у Варенжанці та Солокії ми дослідиди 130 кв. км, то територія Мостиського та Яворівського налічує близько тисячі кв. км. Дослідження басейну Вишні тривало у рамках пілотної програми «Археологічний кадастр України. Львівська область», яку здійснює управління охорони культурної спадщини ЛОДА. Частково дослідження, зважаючи на їхню наукову цінність, фінансувалась власними силами.
І якщо наразі у басейнах Варенжанки та Солокії виявлено понад 300 археологічних пам’яток, то басейн річки Вишня орієнтовно приховав більш як тисячу різночасових знахідок.
Загалом, як розповідає Тарас Милян, у державному реєстрі пам’яток національного значення на Львівщині нараховується близько 20-30 пам’яток, а в реєстрі пам’яток місцевого значення – близько 480.
І це при тому, що по Львівській області можна знайти декілька десятків тисяч пам’яток. «Їхні пошуки вимагають, звісно, коштів, людських ресурсів, треба залучити людей, адже людей просто так не випустиш у поле, вони повинні мати підготовку, та розуміти, що вони шукають».
Джерело - https://www.pohlyad.com
