Таблиця приниження або Проблеми психологічного насильства над дітьми. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Ріната Ахметова

Коли ми чуємо словосполучення «насильство над дитиною», часто перед очима виникають картинки, пов’язані із сексуальним насильством або ж із биттям дітей. Це так. Але є ще один вид насильства, психологічне, на яке діти досить часто наражаються, зокрема й у сім’ї. Психологічне насильство викликає в дитини не менший біль і вкрай негативно впливає на формування особистості дитини загалом.

Дослідження, проведені в Україні, показали, що за два останні воєнні роки збільшилася кількість випадків насильства або жорстокого поводження з дітьми. Фахівці зазначили: кількість дітей, які зазнають фізичного насильства в сім’ї, практично дорівнює кількості дітей, які потерпають від психологічного насильства.

У контексті війни до чинників, що впливають на збільшення випадків насильства щодо дітей у сім’ї, можна віднести складне матеріальне становище, вживання алкоголю або наркотичних засобів одним із членів сім’ї, погіршення психоемоційного стану батьків унаслідок травми війни або стані дистресу.

Які дії батьків належать до психологічного насильства?

1. Словесні образи і приниження. Часом, розсердившись, і не в змозі впоратися з власним афектом, батьки обзивають дитину. А іноді образи стають невід’ємною частиною спілкування з дитиною.
2. Надмірний контроль. Батьки контролюють не тільки те, куди їх дитина пішла і з ким. Цілком нормальним вважається перевірити телефон або сторінки в соціальних мережах, а то й особисті речі дитини.
3. Приниження. Сюди належать не тільки принизливі звертання безпосередньо до дитини, але і прилюдне відчитування її за будь-який хибний вчинок, висміювання. Досить поширена історія, коли мама в присутності дитини розповідає по телефону подрузі, якою невдячною та виросла.
4. Вимоги, які не відповідають віку. Наприклад, коли батько вручає семирічній дитині книгу на 800 сторінок і вимагає, щоб вона її прочитала до кінця дня.
5. Залякування й погрози. Звучать залякування від класичного «віддам тебе в дитбудинок», «міліціонери прийдуть і заберуть тебе», до шантажу серцевими нападами. Також нерідкісними є погрози позбавити комп’ютера або спілкування з однолітками.
6. Емоційне відкидання. Дитиною не цікавляться, або цікавляться лише однією стороною її життя, наприклад, шкільними успіхами. Не цілують, не обіймають. Не вміють проявляти своїх почуттів щодо дитини. Будь-який прояв емоцій дитиною може бути висміяний або відкинутий зі словами «іди, мені не до тебе, мені зараз самому погано». Ще одна з форм емоційного відкидання, яку діти переносять особливо складно – ігнорування батьком. Після сварки батько просто замовкає, не говорить дитині ні слова й так може тривати днями, а то й тижнями.
7. Регулярні звинувачення. Дитину звинувачують у тому, у чому вона не винна: «через те, що ти так погано вчишся, я не можу знайти кращу роботу», «ти погано себе ведеш і тому мама захворіла», «якби не ти, я б давно вже виїхала в інше місто».
8. Ізолювання. Дитину замикають у кімнаті або для покарання залишають одну у квартирі. Забороняють спілкуватися з однолітками, чи то заборона спілкуватися в соціальних мережах і по телефону, чи заборона гуляти.

Наслідками психологічного насильства є:

– Погіршення психоемоційного стану дитини. Дитина відчуває себе непотрібною, кинутою. Дитина не здатна розуміти почуття оточуючих і проявляти власні.

– Занижена самооцінка. Внаслідок постійних образ дитина росте з упевненістю, що вона дурна і ні на що не здатна.

– Складнощі в побудові стосунків. На це впливає не тільки не сформована емоційна зрілість, а й те, що дитина не довіряє людям навколо.

У дітей, що зазнають психологічного насильства, розвиваються депресивні стани, психосоматичні захворювання, порушення сну й харчової поведінки, різні страхи. Діти можуть демонструвати агресивну, аутоагресивну або самодеструктивну поведінку. Такі діти не впевнені в собі. Їх можуть відвідувати думки про суїцид.

Що робити батькам?

1. Якщо ви опинилися в складній життєвій ситуації й не справляєтеся зі стресами, обов’язково зверніться до фахівця. Запорука психічного здоров’я вашої дитини – ваш стабільний емоційний стан. Звернувшись на гарячу лінію Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, ви можете отримати консультацію досвідченого фахівця.
2. Пам’ятайте, що дитина, як і доросла людина, потребує поваги, уваги й доброзичливого ставлення до себе.
3. Знаходьте час для спілкування з дитиною. Намагайтеся вислухати, надати допомогу й підтримку, коли це потрібно!
4. Ніколи не ображайте й не принижуйте своїх дітей. Кинута образу під час сварки може надовго залишити рану в душі вашої дитини. Не порівнюйте їх з іншими дітьми.
5. Не будьте надмірно вимогливими. Обіймайте, цілуйте дитину й говоріть їй про те, що ви її любите. Не забувайте хвалити й помічайте сильні сторони особистості дитини.

Будинок має бути тим безпечним місцем, де дитину люблять і чекають, приймають і захищають!