Складові любові. БЛОГ Альона Лук’янчук, психолога, експерта Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

Ми часто говоримо про те, що дітям важливо перебувати поруч зі своїми батьками, але не завжди до кінця розуміємо наскільки це необхідно.

Діти, «відірвані» від батьків

На початку військових дій на сході України активісти, волонтери та багато інших говорили, що дітей треба вивозити із зони конфлікту, навіть якщо цьому опираються батьки. Дітей треба вивозити в будь-якому разі, якщо треба – і без батьків. Говорили, не розуміючи, чим можуть обернутися подібні дії.

Дослідження, проведені після Другої світової війни, показали, що ті діти, які були свідками військових дій, але буди поруч із батьками, виявилися більш психологічно стійкими і здоровими згодом, ніж ті, які були евакуйовані, і таким чином відірвані від батьків.

Зараз ми частіше почали замислюватися про те, як поводитися з дітьми, чи можна підвищувати на них голос чи ні, чи можна їх карати фізично, як це було прийнято раніше. З іншого боку, багато хто почав забувати, що гарні речі та іграшки не є життєво необхідною складовою для дитини, на відміну від ніжності й любові батьків.

Експеримент Харлоу

Як не дивно, у першій половині минулого століття більшість психологів вважали, що демонстрація прихильності до дітей – не більш ніж сентиментальний жест, який не має жодної реальної мети.

У той час психологія виступала швидше точною наукою, всяке поводження вимірювалося цифрами. Але американський психолог Гаррі Харлоу зацікавився темою, у якої немає точної кількості і вимірюваних розмірів, – він вивчав почуття любові.

У 1960-х роках Харлоу провів низку експериментів, за допомогою яких довів величезну важливість материнської любові для здорового розвитку дітей. Харлоу вдалося розкрити фундаментальні істини, які сьогодні підтверджують теорію формування почуття безпеки у психіці дитини, яке надалі впливає на її ставлення до самого себе й навколишнього світу.

Гаррі Харлоу зазначав, що обмаль уваги приділяється дослідженням почуття любові. Його теорія про фундаментальний характер прихильності народилася, за його твердженням, на рівні спостереження, інтуїтивних здогадок як його власних, так і запропонованих психологами, соціологами, антропологами, лікарями або психоаналітиками.

Тоді більшість теорій дитячої любові і прихильності зосереджувалися на ідеї, що метою раннього зв’язку між матір’ю й дитиною були виключно харчування й захист. Харлоу вважав таку теорію в корені неправильною.

Він провів низку експериментів із дитинчатами мавп. Найвідоміший його експеримент полягав у тому, що дитинчатам було запропоновано вибір із двох штучних «мам». Через кілька годин після їх народження Харлоу забрав малюків від їхніх природних матерів і залишив зі штучними. Перша «мама» була м’якою й пухнастою, але не забезпечувала їжею. Друга «мама» була виготовлена з дроту, зате «годувала» за рахунок прикрученої пляшечки з молоком.

Експеримент показав, що дитинчата воліли проводити час із пухнастою «матір’ю», ігноруючи дротяну.

«Ці дані роблять очевидним той факт, що комфорт контакту – це головна складова, тоді як годування грудьми – складова незначна», – пояснив Харлоу в 1958 році.

У пізнішому своєму експерименті Харлоу продемонстрував, що малюки мавп також віддають перевагу пухнастій «мамі» для своєї безпеки. Дитинчат запускали в незнайому кімнату у присутності їхньої «сурогатної мами» або без неї. Коли «мама» була поруч, мавпочки відчували себе в безпеці і з цікавістю досліджували кімнату. Залишившись без такої опори, малюки дуже турбувалися, тремтіли від страху, металися і кричали.

Коли безліч дослідників висміювали важливість батьківської любові і прихильності, Харлоу довів, що любов життєво важлива для нормального розвитку дітей.

Додаткові експерименти Харлоу показали довгострокові результати відсутності любові, і вони були невтішними: призводили до глибоких емоційних травм, психологічних відхилень і навіть смерті.

Звичайно, любов «м’якої» мами, це швидше тактильне відчуття, що призводить до умиротворення, оскільки нагадувало про рідну матір. Але вибір між цим відчуттям і їжею однозначний. Їжа виявляється не головною.

Ніжність батьків

Тактильні відчуття дуже важливі не тільки для дітей. Це перше і природне бажання будь-якої людини щодо іншого в разі біди або печалі. Обійми дають нам відчуття спокою й умиротворення.

Обійми, поцілунки життєво необхідні дітям для зростання і формування особистості.

Але найцікавіше, що прояв ніжності й любові при дітях також життєво необхідно.

Вчені з університету Уейна для свого нового дослідження спостерігали за дітьми, що страждають на астму. Виявилося, що батькам необхідно також виявляти ніжність одне до одного, а не тільки до дітей.

Експеримент проводився за участю 80 дітей-астматиків віком від 10 до 17 років. Батьків попросили проявляти більше ніжності й турботи одне до одного, ніж вони це робили зазвичай.

«Батьки повинні знати, що діти емоційно реагують не тільки на стосунки з власними батьками, однак і на стосунки батьків одне з одним». Вони попросили дітей вести щоденник упродовж чотирьох днів, записуючи симптоми астми, а ще фіксуючи настрій.

З’ясувалося, що в дітей значно скоротилися напади астми за час проведення експерименту незалежно від віку і складності протікання хвороби.

Ніжність – це велика складова любові. Звичайно, можна любити іншу людину й без обіймів, просто піклуватися про неї, задовольняти життєві потреби, думати про неї регулярно. Але без ніжності вона буде порожньою. Саме ніжність формує наш характер від народження до самої старості, саме вона дає нам відчуття, що ми комусь потрібні не на словах.

А якщо ми говоримо про дітей, то хай які будуть умови, ми завжди повинні пам’ятати, що любов і ніжність мами у стократ потрібніші.

ДЖЕРЕЛО