Шостий рік під обстрілами. Блог Римми Філь
Був звичайний день. Світило сонце, віяв приємний вітерець. Раптово почався обстріл. Снаряди щільно накрили селище Золоте. Люди кричали та поспішали сховатися в підвалах. Сім’я Наумових дістатися до льоху не встигла, бо бомби рвалися прямо в їхньому дворі. Вони впали в саду. Чули, що тільки так можна врятуватися від осколків і, не змовляючись, залягли між яблунь. Їхній пес весь цей час то жалібно скиглив, то злісно гавкав, а потім, коли вибухнуло всередині будинку після прильоту снаряда, зірвався з ланцюга й побіг до саду. Ліг поруч із господарями. І чекав разом із ними, коли все затихне.
Наумови вижили. Пес теж.
– Найстрашніше, що якби ми добігли до льоху, то загинули. Туди влучив снаряд, і всередині все вигоріло, – розповідає В’ячеслав, глава сім’ї.
А ось будинок не вцілів. Постраждали стіни, вікна, дах… В мить родина втратила все. В’ячеславу вже 70, відновити житло йому несила. Усе, що є цінного в Наумових, уміщається в сумці.
Майже всі місцеві в схожому становищі. Живуть без елементарних умов для життя. Без газу, без світла, без води. А ще – без аптек і магазинів. Але вони виживають. Уже шостий рік поспіль. Їм допомагає Фонд Ріната Ахметова, який регулярно доставляє не лише набори виживання, а й надію. Ця допомога все ще потрібна. Тому що за минулі роки людям не стало легше. Для багатьох ситуація тільки погіршилася – про це говорять і дослідження Фонду, і дані ООН.
Допомогою Фонду Ріната Ахметова сьогодні охоплені найбільш «важкодоступні» населені пункти вздовж лінії зіткнення. 85% жителів Донбасу, які отримують допомогу Ріната Ахметова, вважають, що не змогли б вижити без неї. Такими є дані дослідження Київського міжнародного інституту соціології.
Сьогодні про Золоте часто говорять по телевізору. Саме з цього селища почалося розведення військ. Наумови не знають, чим усе закінчиться. Просто вірять і сподіваються на мир. І дякують тим, хто про них не забуває.
