Сенс традицій. БЛОГ Альони Лук’янчук, психолога, експерта Гуманітарного штабу

Чи важливо для нас зберігати традиції наших бабусь і прабабусь?

Знання та досвід передаються з покоління в покоління

Останнім часом я часто чую, що традиції поступово відмирають, і ми перестаємо дотримуватися звичаїв минулих поколінь. Люди, які переїхали з власних будинків у багатоквартирні, разом із колишнім життям, звичним укладом втрачають і старі традиції. Інші навпаки, повертаються до колишніх звичаїв. Зовсім нещодавно, згадавши стару традицію, почали знову розписувати писанки. У соціальних мережах з’явилася безліч фотографій різноманітних писанок на будь-який смак і колір.

У традицій є значний психологічний сенс. Сформовані способи розв’язання завдань, форми відносин дозволяють швидше перейняти позитивний досвід, а також уміння справлятися з різними ситуаціями. Вони передаються з попереднього покоління наступному. Зміна традицій викликають і сучасні форми діяльності: змінюються типи зайнятості, способи ведення господарства.

До традицій належать також знання й досвід, які передаються з покоління в покоління, від матері до дочки тощо. І які сьогодні значно знецінюються (простіше знайти відповідь на питання через інтернет-пошуковик, ніж запитати в кого-то зі старшого покоління). Через поведінку людини передаються звичайнісінькі навички – «як бути тіткою», «як бути внуком, племінником». Це дозволяє легше знайти своє місце в системі сімейних відносин.

Величезне значення водночас відіграють свята і спільні заходи. Святкова атмосфера сама по собі приємна, однак найголовнішим чинником передання традицій є саме спільна діяльність.

Звичаї, цінності та уявлення про світ

Через систему традицій передаються і всі супутні звичаї й цінності: як правильно зустрічати свята, як святкувати важливі події в житті. У будь-якому разі основне психологічне значення традицій полягає в засвоєнні молодшим поколінням правил і в переданні цінностей. Також передаються уявлення про світ і його влаштування, про бажані форми та правила поведінки. Водночас створюється відчуття безперервності життя, цінності переданих знань.

Дитина, яка розписує писанки разом із бабусею, розуміє, що є якісь правила, ритуали, які були до неї й будуть після неї. Так само вона може в майбутньому розписувати писанки зі своїми дітьми, і так само її діти і внуки будуть розписувати писанки навіть через десятки років.

Традиції дають людині відчуття непорушності того, що відбувається, відчуття чогось більш глобального, ніж вона сама. Це те саме що відчуттів, що виникають, коли перебуваєш біля моря або гір. Саме тому нам так подобається перебувати поруч із чимось більш значущим. З чимось, що має непорушні корені, що було до нас і залишиться після нас. Це екзистенційний сенс відчуття «пов’язаності» й безпеки.

Традиції дають відчуття «пов’язаності» поколінь, вони дають нам розуміння того, як жили наші предки. Вони так само, як і ми, проходячи через складності, будували життя.

Важливість єднання поколінь

Зовсім нещодавно я дізналася про ідею проекту, основний зміст якого – спілкування дітей нинішньої неоголошеної війни з ветеранами, які пройшли Другу світову війну. Мета цієї ідеї – більше ніж просто комунікація із самотніми людьми похилого віку, але також створення «пов’язаності» поколінь, досвід того, як люди, подолавши складності, змогли побудувати життя після трагічних подій.

Свята і традиції були частково втрачені в нашій країні. Важливо пам’ятати, що привносячи нові традиції, ми маємо не заміщати старі, а доповнювати ті, що вже є.

Великдень, День пам’яті чи День перемоги, Різдво, Новий рік – це ті дати, які викликають у кожної людини безліч спогадів і почуттів, зазвичай, із дитинства, і пов’язаних саме з приємними моментами єднання поколінь, сімей. Хай що відбувається, а ці свята – як ритуали, традиції – завжди з нами.

Людині дуже складно жити, не маючи коріння, витоків, як показав досвід понад півтора мільйона переміщених із зони військових дій людей. Людина без пов’язаності поколінь жити може, але завжди буде відчувати себе подібно до дерева, викорчуваного з корінням.

Традиції – це наше коріння, це зв’язок із поколіннями наших дідусів, бабусь і ще десятків людей минулих поколінь, які давали нове життя і які передавали нащадкам досвід, що дійшов і до нас…

Зараз, коли йде пошук свого коріння, і не тільки в людей, які були змушені переїхати, важливо зберегти базові традиції, ритуали. Ті самі, які родом із дитинства й пов’язують нас із пам’яттю наших поколінь, з їхніми життєвими історіями, які розкажуть про те, що хай як складно буде, але однаково настане весна, і на деревах знову з’являться молоденькі листочки, і життя однаково продовжиться.

Важливо згадати про тих, хто вже прожив своє життя й зараз може бути просто джерелом історій і досвіду. Ми можемо зробити щось хороше для них і відчути себе міцнішими поруч із ними.

І пам’ятати, що космополітизм, до якого ми прагнемо, не заважає нам мати свої традиції, як національні, так і сімейні, особисті, і передавати їх нашим дітям.

До речі, традиція (з латинської – передання, оповідання) – це історично зумовлені знання і форми діяльності, правила та звичаї.

ДЖЕРЕЛО