Щастя дитини. БЛОГ Римми Філь, координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Для залучення уваги до проблем добробуту дітей в 1954 році 20 листопада Генеральною Асамблеєю ООН заснований Всесвітній день дитини.
Ніколи не забуду той час, коли я вперше потрапила до дитячого будинку. Це був будинок малятка в Донецьку. Діти тягнули ручки та говорили всі разом: «Мама».
А потім ми з моєю маленькою донькою лікувалися в лікарні, у неї була пневмонія. У сусідній, спеціальній «палаті дитбудинку» лежала така ж маленька дворічна дівчинка Маша. Там завжди було тихо, хоча разом з нею перебувало ще троє малюків. Вони не плакали, бо знали: до них мама не підійде. Маша весь день проводила в нашій палаті. Ми читали книжки та гуляли по коридору, з одного боку Каринка, з другого – Маша.
Я на все життя запам'ятала цю дівчинку. Як склалося її життя?
Серед доль маленьких покинутих дітей досить мало щасливих історій. А їх повинно бути більше. Точніше, нещасних дітей не повинно бути.
У нашій країні є інтернатна система та складності самого процесу усиновлення інколи просто не дають дітям шансу на дитинство та щастя. Адже немає ж інтернатів у Європі...
В Україні ситуація просто катастрофічна. Понад 70 тисяч дітей у нас мають статус «сирота» та лише приблизно 14 тисяч виховуються у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу.
Діти повинні виховуватися в родині – це просте та логічне твердження було й залишається головним у програмі «Сирітству – ні!» ще в далекому, довоєнному житті, розпочатому Фондом Ріната Ахметова.
З 2008 року була пророблена колосальна робота. Фонд пропагував усиновлення та сімейні форми виховання. Завдяки Фонду створено 41 дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській, Кіровоградській областях і в Києві.
У грудні 2009 року було створено унікальний інтернет-портал «Сирітству.ні!», на якому батьки могли знайти своє маленьке щастя. Лише з допомогою порталу 8823 дітей і батьків знайшли один одного.
А коли прийшла війна, Гуманітарний штаб Ріната Ахметова допомагав цим дітям і сім'ям вижити. Фізично вижити. Власне кажучи, програма «Евакуація» і була розпочата з евакуації дитячих будинків, сімейних дитячих будинків, інтернатів.
Одна з таких сімей – дитячий будинок сімейного типу Зарецьких, це мої сусіди у Донецьку. Їхній будинок був зруйнований, а сім'я з 10 дітьми за допомогою Фонду знайшла другий будинок у Запоріжжі.
Програма «Сирітству – ні!» – найделікатніша програма Фонду, найбільш чуйна. Приклад батьків і дітей, які знайшли своє щастя, дуже допомагає зробити й іншим такий важливий крок.
Мої друзі прийняли таке рішення – 10 років тому вони усиновили трьох дітей. Найстаршій дитині зовсім недавно виповнилося 16.
Цьогоріч кількість усиновленої дітвори неабияк збільшилася. Зараз на сайті розміщені анкети 7,8 тисячі дітей, які чекають на свою сім'ю.
