Робити те, що важливо тут і зараз. Блог Римми Філь
5 грудня в світі відзначається Міжнародний день волонтера. Нам є, про що розповісти і чим пишатися. Хто такі волонтери? Я б сказала, що це люди, які готові прийти на допомогу іншим. Ось це прагнення надати допомогу і стало ключовим у 2014 році.
Коли на Донбас навесні 2014-го прийшов збройний конфлікт, ніхто не знав, що треба робити. А допомагати потрібно було тут і зараз. Перші місяці війни з масштабними бойовими діями – це вбиті та поранені діти і жінки, це літні люди, що лишилися житла, це люди, яких потрібно було евакуювати, це справжній голод...
Фонд Ріната Ахметова і був створений для того, щоб допомогти. А будь-яка організація – це насамперед люди. Тоді, у 2014-му ми були такими ж постраждалими, як і ті, кому допомагали. Приїхали із розбитих будинків до Києва зі змінною парою джинсів і кількома футболками, зі своїми страхами. Ми не знали, як вибудовується допомога, але допомагали серцем. Як показав час, це були найбільш правильні рішення, найвірніші вчинки, найважливіші проєкти.
Тоді в Фонді зібралися люди з різних структур і компаній групи SCM. Ми жили в різних містах, мали різну освіту, ми навіть не бачили ніколи один одного. Але ми всі тоді перетворилися на складний механізм, де важливість кожної ланки неоціненна. У цьому ланцюжку і високі менеджери, і водії-далекобійники, і ветерани-футболісти. Завдяки цій масштабній та системній роботі врятовані мільйони життів.
Хіба знали до 2014 року дівчата з «Адресної допомоги» Фонду, як рятувати поранених дітей? Хіба знали співробітниці програми «Сирітству – ні!», як евакуювати людей із зон обстрілу? Хіба знав ТОП-менеджер ДТЕК, як провозити фури з продуктами через лінію фронту?
Волонтерам і бригадам мобільної видачі Фонду найчастіше доводилося працювати в екстремальних умовах. Так, на ринку «Азовський» у Маріуполі формування продуктових наборів не припинялося навіть при інтенсивних обстрілах. Загалом з початку конфлікту на Донбасі волонтерами Фонду Ріната Ахметова стали 5000 осіб. Жовтий жилет з написом «Допоможемо!» став символом надії для мирних жителів Донбасу.
У 2019 році Фонд вирішив заснувати спеціальну нагороду і попросив людей, які отримують допомогу, проголосувати за найкращого волонтера. Це була Юлія Боровик.
У своїй роботі з 2017 року вона бачила багато. Але найсильніше враження справила доля бабусі з Мар'їнки, одного з найбільш постраждалих місць на Донбасі. Жінка сказала, що живе на околиці міста в згорілому будинку, син загинув під час обстрілу. Довго тоді Юля плакала в машині.
Понад 5000 волонтерів було залучено до роботи Фонду Ріната Ахметова. Це була не робота, це було життя. Така ж неймовірно складна, як і наш стан тоді. Але допомога іншим і розуміння того, що комусь потрібно те, що ти робиш, допомагало і нам. За все це я щиро вдячна всім, з ким була тоді пліч-о-пліч.
