Рішення і відповідальність за їхні наслідки. БЛОГ Надії Кондратюк, експерта проекту «Наставництво» Фонду Ріната Ахметова
Напевно, одна з найосновніших навичок, яка робить нас дорослою людиною – це здатність приймати рішення і нести за них відповідальність. Розмірковуючи над цим, я зрозуміла, що в процесі прийняття рішень є кілька складників. Адже буває так просто, раз – і рішення прийняте.
Цьому передує процес роздумів, вагань, порад і консультацій. Зважування плюсів і мінусів, оцінки своїх можливостей і багато чого іншого.
А що саме спонукає нас приймати те чи інше рішення? Що стає першопричиною усвідомлення, що я повинен зробити вибір, і треба прийняти рішення?
Рішення бувають різні – звичайні, глобальні, довгострокові та скороминущі: одружуватися чи не сьогодні, вибрати майбутню професію і від того відповідну спеціальність у ВНЗ, вранці з'їсти яйце-пашот чи омлет, надягнути той чи інший одяг. Дуже часто ми навіть не усвідомлюємо, скільки рішень приймаємо щодня.
Уміння приймати рішення це такий «накачаний м'яз», цей процес дійсно дуже схожий на підготовку до спортивних звершень. І відбувається це щодня. З дитинства, від меншого до більшого, в різну погоду, з різним настроєм, за допомогою дорослого, чиї поради ми приймаємо – «накачуємо» вміння і швидкість прийняття рішень. І досвід, отриманий під час прийняття рішень та несення відповідальності за наслідки, допомагає в майбутньому.
До речі – неприйняття рішення, втеча від нього і перекладання на когось відповідальності це найгірший варіант все-таки прийнятого рішення. Адже тоді виходить, що ви просто приймаєте рішення жити за чужою вказівкою. В такому разі буде дуже просто відмахнутися: «Як мені сказали – так я і зробив. Не моя відповідальність – не моя помилка». Але вам треба розуміти, що в разі успіху, це буде й не ваша перемога чи життєвий досвід.
Думаю, всі погодяться зі мною, що нашим вихованцям треба допомогти навчитися приймати рішення. Розуміти, як правильно вибрати одне чи інше, адже це вплине на їхнє сьогодення і майбутнє. Водночас дуже важливо усвідомлювати та не перебільшувати свою роль як Наставника – не мами чи тата, а саме того відповідального дорослого, який через дружні стосунки може передати свій життєвий досвід. Досвід для прийняття рішень, несення відповідальності, перемог, життєвих уроків, досвід щоденний, який так необхідний для дорослого життя. І той досвід, якого так не вистачає дітям, які виховуються в умовах «закладу» – в певному режимі, без можливості вибирати та вчитися приймати рішення. У них ніхто не питає: що будеш їсти на сніданок? Можливо, це питання здається вам банальним, але це питання треба ставити дитині вже в дворічному віці. Це перші навички приймати рішення і нести за них відповідальність, адже «замовивши» страву, дитина не зможе сказати «не хочу», ти ж сама вибрала, чи не так? А з віком буде дедалі більше можливостей в прийнятті рішень – вибір одягу, іграшок, мультику, часу, коли робиться домашнє завдання і інше. Звичайно, я зараз про наших дітей, які живуть з нами щодня.
Щоб більше зрозуміти, як ми можемо допомогти нашим вихованцям, я пропоную вам почати з себе, разом опишемо причини та першооснову рішень, з чого все починається? Можете розповісти про перше самостійно прийняте рішення – скільки років вам було тоді? Що допомагало або заважало в процесі прийняття рішення? Що було важливим для вас? Які уроки ви можете виділити, дивлячись на те рішення вже з висоти прожитих років? Що доброго чи недоброго зробили для вас люди навколо? Як їхні поради вплинули на вас?
