Про музейну арт-терапію і не тільки

Одним з грантерів Фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова став Донецький обласний краєзнавчий музей з проектом для людей з особливими фізичними та соціальними можливостями. Музей розвиває так званий «арт-терапевтичний» напрямок роботи, який практикується у всьому світі. Детальніше про проект розповідає Олена Глубока, заввідділом науково-просвітницької роботи Донецького музею.

Як виникла ідея проекту?

Музей вже багато років працює з особливими відвідувачами. Саме для таких людей створено наші попередні проекти: «Музейляндія», «Чарівний музей», «Шоколадна майстерня», «Жива бібліотека», «День спонтанного прояву доброти». Ми прагнули створити максимально комфортне середовище для відвідувачів з особливими фізичними та соціальними можливостями. Арт-терапевтичний напрямок музейної роботи цікавий для нас, і це, безумовно, позитивний прецедент для музейної царини в Україні.

У межах гранту програми «і3» співробітники нашого музею мали чудову можливість пройти стажування за темою «Арт-терапія у музеї» в Російському етнографічному музеї в Санкт-Петербурзі. Учасниками стажування були музейні фахівці з Москви, Сургуту, Володимира, Суздалю, Йошкар-Оли та ін. Донецький обласний краєзнавчий музей був єдиним представником музейної спільноти з України. Це стало ще одним приводом для обговорення проблем на міждержавному рівні.

Програма стажування передбачала вивчення досвіду музеїв з арт-терапевтичного напрямку роботи: Російського етнографічного музею, Державного Руського музею, Фондосховища Державного Ермітажу «Старая дєрєвня», Державного музею історії релігії. Крім власне посвідчення про проходження стажування з «Арт-терапії в музеї», співробітники Донецького обласного краєзнавчого музею отримали головне: цінні знання та ідеї, важливий досвід, а також нових друзів для професійного спілкування.

Чи відомо, яка частка людей з особливими можливостями проживає у Донецьку та області?

У Донецькій області мешкає 268 тисяч інвалідів. Наш музей співпрацює зі спеціалізованими закладами: вихованцями шкіл-інтернатів, реабілітаційних центрів, дитячих будинків. Для таких людей музейне спілкування – це можливість соціокультурної адаптації, спілкування; нові умови для творчого розвитку.

Яка саме акція в рамках проекту може мати найбільший успіх у відвідувачів і чому?

Робота над проектом ще триває. Кінцевий термін реалізації – листопад 2013 року. На мій погляд, саме тоді станеться найяскравіша подія проекту – коли ми зможемо показати оновлений музей з особливим осередком, особливими меблями, особливим обладнанням. Ми плануємо встановлення аудіоінсталяції, тактильної станції , 3D-пазлів; використання етикеток зі шматочками хутра, старовинного одягу для занять тощо. Всі ці речі сприятимуть полегшеному та поглибленому – інтерактивному – сприйняттю музейної експозиції.

Ви плануєте презентувати спеціальний путівник для дітей. Розкажіть про нього, чим він цікавий і чому потрібний?

Ідея дитячого путівника полягає в тому, щоб зробити подорож музеєм для наших маленьких відвідувачів самостійною, щоб вони могли орієнтуватися в музейних залах. Путівник буде тематичний, в ньому в зручній формі буде представлено той чи інший розділ – одяг, знаряддя праці, зброя і т. ін. Путівник також розширить можливості «дорослого» музею, збагачуючи його новими формами роботи з музейною аудиторією.