Про долю мирних жителів Сходу України: діалог із Європою. БЛОГ Олександра Вишнякова, директора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
30 травня стався дуже важливий день. Для мене, нашої команди Гуманітарного штабу і всіх тих, кого щиро хвилює доля мирних жителів Сходу України. У Брюсселі ми ініціювали відкриту розмову про трагедії і виживання людей на Донбасі. Розмову, сповнену трагічних історій і досвіду допомоги людям.
Навіщо?
Бо війна на Донбасі не припиняється вже 3 роки. Страждають діти, голодують люди похилого віку, щодня ведуться бойові дії, що призводять до загибелі мирного населення. Війна забирає в людей їхніх близьких, будинки й майбутнє. Все це в найбільшій європейській державі, у наш час. Це страшна й жорстока реальність, яка стане історією. Але для мільйонів людей зараз це буденність і щоденний страх.
За даними ООН, 3,8 мільйона людей в Україні потребують гуманітарної допомоги. З них 2,3 мільйона людей живуть на непідконтрольних Україні територіях, включно з 600 000 осіб, що проживають поблизу лінії розмежування. Щодня ці люди намагаються вижити в нелюдських умовах. І всім їм без винятку потрібна гарантія безпеки і припинення війни.
І про це потрібно говорити. Говорити голосно. На всю Європу й на весь світ. Говорити доти, поки не припиниться війна і страждання ні в чому не винних людей.
Ми переказували історії реальних людей. Говорили про системну 3-річну роботу Гуманітарного Штабу. Це особиста ініціатива однієї людини, Ріната Ахметова. Нашою головною метою був і буде порятунок людей. За три роки роботи Штаб врятував від голоду, хвороб і обстрілів більш ніж один мільйон людей на Сході України і став найбільшою гуманітарною місією в країні. Говорячи в Брюсселі про ці цифри, ми говорили про людські життя, які за ними стоять.
Кому-то це було цікаво?
Так. Повний зал Брюссельського прес-клубу. Слова підтримки й дуже багато запитань. Незручних, прямих, але важливих. Будь-який діалог, відкрита інформація, зацікавленість європейської громадськості – це потрібно. Навіть якщо нам здається, що людям, які зараз під обстрілами, це не важливо.
Наші гості, Мілана та Ольга Абдурашитови з Маріуполя, поділилися своєю особистою історією, особистою трагедією. Вони – свідки й жертви цієї війни. Вони – це голос усіх постраждалих мирних жителів Донбасу. Голос мільйонів людей, яких мають почути та знати в Європі й у світі.
Під час воєнних дій реабілітація поранених дітей Донбасу стала одним із найбільш затребуваних напрямків роботи Штабу. З нашою допомогою її пройшли 58 дітей. Серед них і 5-річна Мілана. Під час обстрілу в січні 2015 року дівчинка втратила маму, яка накрила дочку собою. Мілані ампутували ніжку, і зараз вона звикає до свого протезу. Багато хто не вірив очам – жива і сяюча дитина, яка ще довго буде переживати свою трагедію.
Що далі?
Ми розповіли про досвід Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Про те, як вибудувати найбільшу гуманітарну місію в країні. Ми готові ділитися своїм досвідом. Сподіваюся, він допоможе іншим гуманітарним організаціям врятувати ще не одне життя.
Потрібно продовжувати допомагати найбільш незахищеним. Тим, хто самостійно не впорається. Допомагати ефективно й системно, адже війна і важкі умови життя людей нікуди не поділися. Ми продовжуємо це робити.
Потрібно говорити про цих людей. Цінність людського життя непорівнянна ні з чим, вона унікальна. Мільйони таких життів. Врятувати їх може тільки наша небайдужість. Україні й усій Європі зараз необхідно говорити про потреби людей у війні, шукати механізми підтримки. Такий глобальний діалог зараз вкрай потрібен.
