ПОРАДА ПСИХОЛОГА ВЧИТЕЛЯМ: як працювати з дітьми із зони бойових дій

Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Штабу Ріната Ахметова, підготувала рекомендації для вчителів щодо роботи з дітьми з зони бойових дій:

1. Будьте відкриті до діалогу з дітьми. Вони повинні бути впевнені в тому, що можуть звернутися до вас зі своїми труднощами, а ви у свою чергу будете готові вислухати учнів і прийняти їх з усіма переживаннями. Будьте готові відповідати на «складні» запитання про сенс і причини того, що відбувається.

2. Вивчіть прості методи, що сприяють саморегуляції і стресостійкості. Використовуйте їх самі й навчіть своїх учнів.

3. Якщо ви звернули увагу на різку зміну в стані або поведінці дитини, повідомте про це батькам, відправте до шкільного психолога. Якщо такого фахівця немає, поцікавтеся, де можна отримати психологічну допомогу у вашому місті, і дайте контакти батькам дитини.

4. Відкрито говоріть з дітьми про виниклу ситуацію, безумовно уникаючи гострих політичних висловлювань, не діліться страшними подробицями, але й не уникайте розмов про тривожні для дітей теми. Поговоріть про почуття дітей і їхні переживання, поясніть, що це нормальна реакція на ненормальні обставини.

5. Підтримка однолітків не менш важлива для дітей. Намагайтеся організувати цікаву спільну діяльність для учнів у позаурочний час. Один із найбільш вдалих способів – будь-яка творча діяльність. Чи то постанова п’єси, чи творчий вечір або спільна робота над плакатами про мінну безпеку.

6. Обов’язково проінструктуйте учнів, що вони мають робити в разі виникнення небезпечної ситуації під час навчального дня. Скажіть їм про те, що школа підготовлена й готова забезпечити безпеку дітям.

7. Пам’ятайте, що реакції на травмувальні події в дітей бувають найрізноманітніші. Включаючи агресивну поведінку, або навпаки «відхід у себе». Не сваріть дітей, не закликайте «взяти себе в руки», не будьте надто суворими до них.

8. Якщо в родині дитини сталася трагедія, хтось із родичів або близьких поранений або загинув, будинок зруйнований, або дитина дуже налякана обстрілом, приділіть їй час, поговоріть наодинці, постарайтеся підтримати, і дайте змогу поділитися своїми почуттями. Поговоріть з іншими учнями, навчіть їх проявляти співчуття й емпатію.

9. Подбайте про власний психоемоційний стан. Ви можете допомогти дітям тільки в тому разі, якщо ви стабільні і маєте достатню кількість ресурсу. Якщо відчуваєте, що не справляєтеся самостійно, ваш стан гіршає чи залишається стабільно поганим тривалий час, обов’язково зверніться по допомогу до психолога