ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: як сказати дитині про розлучення?
22.11.2016
На гарячу лінію Гуманітарного штабу Ріната Ахметова продовжують надходити звернення від батьків, які потребують кваліфікованої поради психолога. Марина Сорокіна, психолог, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, розповідає, як батькам поводитися, якщо остаточно прийнято рішення про розлучення:
Ідеальна ситуація, коли дитина живе і виховується в сім’ї, де мама й тато живуть разом і люблять одне одного. Але так буває не завжди. За останні два роки кількість розлучень в Україні збільшилася. Деякі сім’ї, не впоравшись із труднощами, розпалися. Батьки повинні пам’ятати про те, що розлучення завжди травматичне для дитини. Якщо в родині склалася така ситуація:
- Будьте чесні з дитиною. Багато батьків, боячись заподіяти біль малюкові, ретельно приховують події, що відбуваються в сім’ї. Така поведінка помилкова і веде до виникнення високого рівня тривожності в дитини. Діти чутливі й завжди помічають, коли з батьками щось відбувається. Якщо дитина не знаходить відповіді на свої питання, вона занурюється у світ фантазій про те, що відбувається. Нерідко дитина відчуває почуття провини. Якщо дорослі не йдуть на контакт, розповідаючи про проблемах у сім’ї, дитина, у свою чергу, закривається від батьків і залишається сам на сам із дуже складними переживаннями.
- Влаштуйте тимчасове перемир’я. Добре, якщо в розмові з дитиною братимуть участь мама й тато. Спокійним голосом повідомте дитині, що вирішили розлучитися й жити окремо. Не розповідайте дитині подробиці ваших стосунків. Досить буде сказати: «Нам дуже складно знаходити спільну мову. Ти ж бачиш, як часто ми сваримося». У жодному випадку не звинувачуйте у сформованій ситуації одне одного у присутності дитини. Поясніть дитині, що розлучення стосується тільки мами й тата, дитину обоє батьків люблять, як і раніше.
- Не давайте дитині нездійсненних обіцянок. Після розлучення життя дитини зміниться. Повідомте дитині про це під час розмови. Можна сказати: «Тато буде жити окремо, але, як і до цього, буде забирати тебе з тренування і проводити з тобою вихідні». Ніколи не давайте дитині обіцянок, які не зможете виконати! В іншому разі дитина перестане вам довіряти.
- Поясніть дитині, що вона не винна. Здебільшого, незалежно від віку, діти вважають себе винними в розлученні батьків, від чого дуже страждають. Завдання мами й тата – донести до дитини, що вона ні в чому не винна. Що розлучення ніяк не пов’язане ні з навчанням, ні з поведінкою дитини.
- Будьте готові до реакції у відповідь. Дитина в такій ситуації дуже потребує вашої підтримки, прийняття та розуміння. Вона може відчувати страх, гнів, смуток. Може дистанціюватися від вас. Часом діти звинувачують одного з батьків у тому, зл трапилося. Можуть бути агресивними. Постарайтеся зрозуміти почуття дитини. Приділяйте їй досить уваги. Забезпечте тактильний контакт дитини. Обіймайте, якомога частіше й говоріть, що любите.
- Не ставте перед вибором. Під час або після розлучення, один або обоє батьків можуть зайняти обвинувальну позицію щодо іншого і всіляко перетягувати дитину на свій бік. У жодному разі не ставте питання: «Кого більше любиш, маму чи тата?». Обоє батьків однаково значущі для дитини. Не змушуйте її вибирати і ставати на чиюсь сторону.
- Зверніться по пораду до психолога. Якщо ви перебуваєте в складному стані, не можете надати підтримку дитині, помітили, що дитина замкнулася або почала хворіти, відразу зверніться по допомогу до психолога
