Пенсійні пристрасті. БЛОГ координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова Римми Філь
Тема виплат пенсій тим, хто живе зоні АТО (цікаво, коли змінять це дурне формулювання) стала топовою за останній тиждень. І справа зовсім не в тому, що уряд раптом усвідомив, що там живуть люди і їм потрібно допомагати. Просто Апеляційний суд залишив чинним рішення суду першої інстанції. І визнав, що платити треба. Здавалося б, ось вона — перемога здорового глузду, гуманістичних принципів. Міжнародних стандартів.
Ага. Зараз. Здавалося б, таке людинолюбне рішення суду мало викликати в суспільстві радість, а викликало шквал негативу й навіть заклики приструнити тих, хто насмілився радіти цій новині.
Великі й наділені владою мужі викривали суддів у корупції (чи не донецькі й пенсіонери забашляли), бачили сліди Януковича, й ознаки сепаратизму. Одним словом, жах.
Слідом за керівництвом, Мін’юст швидко зібрався опротестовувати рішення суду на знову ж таки дуже гуманних підставах — турботи про інкасаторів і листонош. Ніби їх десантом збираються закидати в той самий Донецьк із мішками грошей.
До речі, у рішенні суду ні слова не сказано про сам механізм видавання пенсій та інших видів соціальної допомоги. У ньому не сказано про те, що квартирами підуть листоноші із сумками. Ідеться про те, щоб пенсії нараховували не тільки тим, хто оформив їх на підконтрольній українській владі території. Щоб будь-який пенсіонер міг отримати пенсію. От і все.
Але сьогодні чують те, що хочуть почути. Бачать те, що хочуть побачити. Вибірковість — одна з характерних рис сьогоднішнього дня. Одних жаліємо, інших ігноруємо.
У цьому зв’язку дуже доречно висловилася Барбара Манзі, глава офісу Управління ООН із координації гуманітарних питань: «Допомогу мають отримувати всі нужденні, незалежно від контролю держави над територією. Для нас немає різниці, на якій території проживають люди, ким вона контролюються, нас цікавить те, як надати допомогу тим, хто її потребує. На сьогодні на всій території України 5 млн людей потребують гуманітарної допомоги, зокрема, допомоги, спрямованої на порятунок життів. Гуманітарна спільнота основні зусилля докладає до надання допомоги, спрямованої на порятунок життів, а це приблизно 3 млн 200 тис. людей. Водночас понад 1 млн осіб із них — це ті, хто покинув свої будинки, залишив зону бойових дій».
Але голос розуму занадто тихий, коли на кону велика політика. Тому будуть нові позови й нові звинувачення.
А там, «за стрічкою», будуть доживати свій вік двічі діти війни.
