Народити серцем. Блог Наталі Ємченко, директора зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ
Як майбутні прийомні мами знаходять свою дитину? Як приймають рішення взяти в сім’ю одну, двох, п’ятьох дітей? Знаючи, скільки складнощів, страхів і нерозуміння попереду. Моя відповідь – серцем. Я знаю безліч таких історій. Кожна – про труднощі і їх подолання. Подолання любов’ю.
Маленьку Олю її прийомна мама Влада побачила в пологовому будинку. Причому сама вона з дня на день чекала народження дитини. Медперсонал повідомив, що від цієї дівчинки відмовилися через вроджену ваду серця. У пологовому будинку малятко на той момент перебувало вже два місяці. Термін, який дають рідній матері, щоб вона передумала. Далі – Будинок дитини. До дівчинки одного разу вже приходили потенційні усиновителі, але, дізнавшись про діагноз, передумали забирати. Тобто всього за два місяці життя від малятка відмовилися двічі.
Це було у Слов’янську. У родині Влади й Сергія Ульянцевих вже була маленька прийомна дочка. Її, як і нову маму, за дивним збігом, звали Владою. Але побачивши покинуту в пологовому будинку дитину – не сумнівалися, і почали збирати документи на усиновлення. За кілька місяців маленька Оля була в родині. А ще згодом пройшла необхідне обстеження в кардіолога. Дзвінок мами Влади шокував – порок серця в дитини став незначним і не заважав повноцінно розвиватися. Це чари? Просто дівчинку ростили з любов’ю.
Ця історія трапилася на зорі проекту «Сирітству – ні!». Для багатодітної сім’ї Фонд Ріната Ахметова придбав і обладнав будинок у Донецькій області. Влада й Сергій створили дитячий будинок сімейного типу. За кілька років у родині вже було 9 дітей, двоє з них – рідні. До кожної дитини, яку вони взяли в сім’ю, був важкий шлях. Маса бюрократичних зволікань, страшні діагнози, якими щедро «обдаровували» дітей співробітники інтернатів, скептицизм і побоювання близьких. Завдяки величезному бажанню подарувати дітям сім’ю й чудесним збігам, вони не зупинялися перед труднощами. І зробили все можливе, щоб стати мамою й татом для дев’ятьох дітей.
Через війну на Донбасі сиріт стає більше. На сьогодні, в інтернатних установах у всій Україні приблизно 8 тисяч сиріт зі статусом. Соціальних сиріт (дітей, у яких начебто, за документами є батьки, але насправді вони живуть в інтернатах) десятки тисяч.
Діти мають рости в сім’ї. Це мають почути і зрозуміти всі. Від чиновників до батьків, рідних і прийомних. Тільки усиновлення та робота із соціальним сирітством допоможуть перемогти сирітство та інтернатну систему. Family – first (сім’я – передусім). Цей девіз має стати державною політикою України в соціальній сфері. Й одним із реальних напрямів зі впровадження в нас європейських стандартів.
Щоб це сталося, потрібні правильні слова. Але ще більше – потрібні дії.
Фонд Ріната Ахметова й Медіа група Україна оголосили 2016-й – «Роком усиновлення й наставництва». Щоб говорити про шляхи розв’язання проблем дітей-сиріт. Говорити голосно й по суті. І водночас – системно діяти.
Упродовж року ми будемо розповідати про те, як після усиновлення змінюються дитячі життя. І життя прийомних батьків теж. Про те, що усиновити – це народити, тільки серцем. Про те, що повернення соціальних сиріт у сім’ї, якщо воно відбувається правильно – це як друге народження. Про те, що підлітків майже не всиновлюють, але їм однаково потрібні дорослі. Хоча б друзі й наставники. Ми будемо говорити про те, як кожен (без перебільшення) може зробити свій внесок у боротьбу із сирітством в Україні. У боротьбу за майбутнє, нормальне майбутнє наших дітей.
