Мирне літо 2016-го. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

Завершилася програма «Мирне літо – дітям Донбасу – 2016». Другий рік поспіль Гуманітарний штаб Ріната Ахметова дарує хлопцям і дівчатам із «сірої зони» й непідконтрольної території можливість відчути себе звичайними дітьми. Забути про війну, провівши в оздоровчих таборах два тижні миру й щастя.

Це так важливо для них. Знову відчути себе в безпеці, а не боятися щодня за власне життя й життя найближчих людей. Радіти світанкам і заходу сонця. Слухати звуки лісу і води, що тече. Досхочу грати й заводити нових друзів. Вчасно отримувати підтримку від дорослих. Загалом, прості речі, на які має право кожна дитина і яких діти Донбасу позбавлені.

Багато з них вже забули, що таке мир, море, ліс, відпочинок. Спілкуючись із дітьми в таборах, психологи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова зазначили, що й за два роки з початку військових дій на сході України в дітей спостерігаються серйозні психологічні проблеми. А їхні історії надзвичайно схожі одна на іншу. Написані немов під копірку.

– Під час святкування мого дня народження, коли ми сиділи за столом веселою й галасливою компанією, почався обстріл. Навколо нас лягали снаряди й осколки. Було дуже страшно. Я думала, що ми всі помремо, – розповідає 12-річна Мірра з Горлівки. – Спочатку ми поїхали від війни до Святогірська, потім до Краматорська. Зібрали швидко найнеобхідніші речі й поїхали. Пам’ятаю, за будь-яких звуків ми ще довго підскакували.

– Біля нашого будинку стріляли гради, снаряди падали дуже близько. Ми ховалися в підвалі будинку. Я не міг спати від кулеметних черг. Від вибуху снаряда одного разу навіть впав на підлогу, – згадує 10-річний Богдан із Донецька.

– Мій будинок весь розбитий, пробитий наскрізь. Повертатися нікуди, – каже зі сльозами на очах 11-річний Славко з Горлівки.

А Діма з Авдіївки і сьогодні не може забути, як обстрілювали його місто: «Ми довго жили в підвалі. Готували їжу на багатті. Додому заходили вкрай рідко, тільки за теплими речами», – ділиться 8-річний хлопчик.

Безумовно, військові події надзвичайно вплинули на психіку дітей. Ці події ніколи не пройдуть для них безслідно, як і голод, відсутність батьків, зміна місця проживання. Іншого «фундаменту» в дитини вже не буде. Те, що має бути етапами її життя: довіра до світу, вивчення власних можливостей, вибір шляху. Сьогодні все це для дітей неможливо.

Що бачать психологи після двох років? Здебільшого у дітей генералізований страх, різні психосоматичні розлади, порушення сну й харчування, високий рівень тривоги, затримка розвитку мовлення й пам’яті. Багато дітей страждають затяжною депресією й підвищеною агресивністю.

Є ще одна характерна риса в цих дітей – нездатність планувати майбутнє. Діти зневірилися. Багато хто вважає, що війна не закінчиться ніколи і їм доведеться й далі ось так виживати! Виживати в прямому сенсі! У їхній свідомості немає більше безпечних місць. Вони хотіли б, але більше не вірять у швидке настання миру.

Чи багато таких дітей із травмою війни? За даними ООН і ЮНІСЕФ, півмільйона дітей живуть на непідконтрольних Україні територіях і вздовж лінії зіткнення. Більшість дітей гостро потребують психологічної допомоги, але не мають можливості її отримати. А їхні батьки, які опинилися в складних життєвих умовах, часто не можуть надати підтримку дітям. Ось і виходить, що дитина залишається сам на сам зі своїми переживаннями й зовсім недитячими проблемами.

Тому психологічна підтримка дітей стала важливою ініціативою Штабу в оздоровчій програмі «Мирне літо – дітям Донбасу». У таборах із дітьми працювали дві команди психологів, які пройшли навчання за курсом «Травма війни». Під час групових та індивідуальних занять психологи Штабу допомагали дітям впоратися зі страхами, навчали навичок саморегуляції. У теплій атмосфері фахівці допомагали діткам стабілізувати психоемоційний стан і підняти настрій. Діти розцвітали на очах.

Наприкінці зміни психологи запропонували написати, що дітям сподобалося й запам’яталося під час відпочинку. І відразу десятки різнокольорових яблук подяки прикрасили символічні «Дерева сили»:

• Дякую за те, що дали нам можливість поїхати в цей чудовий табір і знайти друзів.
• Дякую за прекрасний відпочинок на морі.
• Велике спасибі за найкраще Літо!

На жаль, літо залишилося позаду, а на сході країни і далі неспокійно.

«Що робити далі? Як допомогти нашим дітям, щоб не нашкодити?», – часто запитують у мене батьки.

Тому я хочу дати всім прості, але ефективні поради.

1. Насамперед, будьте дуже уважні до своїх дітей. Намагайтеся приділяти їм достатньо уваги.
2. Не уникайте розмов на складні теми. Дитині дуже важливо усвідомлювати, що дорослий його розуміє і приймає.
3. Забезпечте дитині теплу емоційну атмосферу дому та достатній тактильний контакт. Говоріть зі своїми дітьми, вчіть їх виявляти почуття.

У дітей недостатньо досвіду, щоб справлятися зі складними життєвими ситуаціями. Лише заручившись підтримкою дорослого, дитина набуває впевненості та необхідного ресурсу. Пам’ятайте, що будь-які зміни в поведінці або стані дитини – тривожний сигнал. Травму війни не можна забути або «перерости». Якщо не можете подолати проблему в колі сім’ї, звертайтеся по допомогу до фахівців.