Монологи про до та після. Блог Римми Філь
Це саме так і є: до та після. І це саме «після» триває досі. Уже шостий рік. Навіть не віриться.
Письменники, публіцисти та сценаристи вбирають війну в різний одяг із епітетів, але це лише гарні слова страшної людської трагедії, особистої трагедії.
Збройний конфлікт на Донбасі всі наші життя розділив на до та після. У кожного ці віхи, дати та події – свої, часто пов’язані з особистими переживаннями та трагедіями. У кожного жителя Донецької та Луганської областей є особливий день. Коли вони вперше потрапили під обстріл. Або виїхали з рідного міста. Або втратили когось.
Моя особиста дата – 26 травня, бій за аеропорт, коли в нашому новому будинку, за два кілометри від аеропорту, залишилася одна наша дочка. Усе обійшлося, але цей день став для мене точкою відліку.
До й після.
Тоді й зараз.
У кожного з нас своя історія. І для того, щоб зрозуміти, що відчувають мирні жителі Донбасу, потрібно історію кожного знати та приміряти на себе. Тому що жодна, навіть найбільш скрупульозна статистика не буде настільки ж красномовною.
З початку збройного конфлікту Рінат Ахметов врятував понад мільйон людських життів на Донбасі. Для Фонду важливо зібрати та зберегти історію цих простих людей, які постраждали від конфлікту, щоб про трагедію Донбасу пам’ятали та знали в усьому світі. У цьому суть відеопроекту «Історії мирних», який нещодавно було презентовано. Це серія монологів про до та після. Саме про той особливий день для двох десятків звичайних людей.
– Жили з чоловіком добре, виростили трьох дітей. Але коли почався збройний конфлікт, все пропало, – так починає розповідь про свої злигодні Тамара Підтинна із Широкиного.
Разом із чоловіком літня жінка покинула рідне селище, від якого нині залишилися тільки руїни. Притулок знайшли в Маріуполі. Пенсіонерка згадує, як вперше лицем до лиця зіткнулася з реаліями бойових дій у серпні 2014 року.
«Ми вже знали про конфлікт, але думали, що нас не зачепить. А 4 вересня розпочалися страшні обстріли, було багато поранених і загиблих. Все летіло та гриміло. Потім обстрілювали вдень і вночі. Тоді бігли до підвалу, де сиділи та тремтіли. Одного разу потрапили під обстріл снайперів – кулі летіли над головою», – розповідає жінка.
У наслідок одного з обстрілів усе майно подружжя згоріло. Вдалося врятувати тільки документи й одну тарілку. У такій ситуації справжнім порятунком стала допомога Ріната Ахметова. А переживання за втраченим витіснила одна-єдина думка: швидше б закінчився конфлікт і настав мир.
