Міфи про усиновлення: біологічні діти легко сприймуть усиновлених дітей, а родичі нададуть підтримку

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” більше 10 років спілкується з сім’ями усиновителів, опікунів та прийомних батьків.

Досвід кожної родини - унікальний, а історія пошуку та виховання дитини - складна. Але є щось спільне на початку цього шляху - це очікування. Спочатку вони надихають, дарують крила, а потім стають великою проблемою, впевнена психологиня, авторка книг з усиновлення Джейн Скулер.

У цій та наступних публікаціях ми розберемо, які очікування має переважна більшість майбутніх батьків, і як їх трансформувати, аби батьки не отримали розчарувань.

Попередні публікації:

МІФИ: "Нашої любові вистачить на долання негараздів", "Ми одразу відчуємо любов до дитини"

МІФИ: "Дитина відповідатиме нашим очікуванням", "Потреби усиновленої та біологічної дитини - однакові"

МІФ №5.

Наші біологічні діти сприймуть усиновлену дитину,

як рідного брата чи сестру

“До усиновлення наші діти гаряче підтримували рішення усиновити, допомагали облаштувати кімнату, - згадує мама-усиновителька у чаті. - Але вже у перші місяці після того, як ми усиновили двох сестер, поведінка біологічних дітей різко змінилася. Вони були постійно роздратовані та знервовані. З’явився егоїзм та байдужість, якої я раніше в них не бачила. Я взагалі не впізнаю власних дітей”.

На жаль, в цьому немає нічого дивного. У переважній більшості родин, коли з'являється нова дитина - не важливо, чи це буде народження, чи усиновлення - інші діти одразу відчують зміни, що сталися.

Зазвичай, під час обстеження соціально-побутових умов рідні діти кажуть фахівцям та батькам, що “за” усиновлення, що “дуже хочуть та раді”. Але досвіду такого вони ще не мають, і не розуміють, як впоратизя зі змінами, і жити, коли в сім’ї вдвічі більше дітей.

МІФ №6.

Усиновлена дитина буде гарно поводитися,

а рідні та родичі з радістю її приймуть

“Коли ми вирішили усиновити, наші рідні були дуже раді, - жалілася мама-усиновителька на зустрічі з  батьками. - Нашого трирічного Сашка вони спочатку прийняли дуже радісно. Але з часом побачили, що його поведінка була якою завгодно, тільки не нормальною. Так їхні вбачання щодо Сашка дуже змінилися.

Мої батьки перестали запрошувати нас в гості, вигадуючи цілу купу причин, через які ми не можемо приходити до них. Батьки чоловіка поводилися не набагато краще. Через певний час ми відчули себе відрізаними від нашого великого кола рідних”.

На жаль, це теж не є виключенням.

Буває так, що спочатку батьки та рідні підтримують усиновителів. Але згодом, через певні обставини, через погану поведінку дитини ця підтримка зникає. Як наслідок - настає криза. І справа не в тому, що рідні кардинально змінили власну думку. Ні.

Спочатку вони казали про усиновлення суперечливо, але усиновителі не завжди можуть відчути за цим: “Навіщо вам ці проблеми??” Згодом, коли в усиновленої дитини погіршується поведінка, рідні починають гніватися на дитину. До цього додається гнів на усиновителів, які намагаються зберегти теплі відносини з дитиною. Через це рідні відмовляють усиновителям навіть у мінімальній підтримці, яку надавали спочатку усиновлення.

Більше всього родичів турбує, як впливатиме усиновлення на біологічних дітей. Вони будуть захищати біологічних, і виявляти роздратування по відношенню до усиновлених дітей. І поки усиновителі любитимуть усиновлених дітей, родичі можуть повністю відмовляти їм у підтримці.

Відносини між дитиною та бабусею з дідусем, про які вони мріяли, - може стати під загрозою.

Життя усиновителів може ускладнитися не тільки через поведінку дитини, а ще й через поведінку родичів. Для деяких усиновителів відсутність підтримки та допомоги зі сторони родичів є причиною невпевненості та глибоких розчарувань.

Попередні публікації:

МІФИ: "Нашої любові вистачить на долання негараздів", "Ми одразу відчуємо любов до дитини"

МІФИ: "Дитина відповідатиме нашим очікуванням", "Потреби усиновленої та біологічної дитини - однакові"

(Далі - в наступних публікаціях)