Маленькі свідки великого горя. Блог Римми Філь

Діти та збройний конфлікт – абсолютно нелогічне та ненормальне поєднання. Але скільки б не говорили, що такого не має бути, воно є.

П’ять років у зоні конфлікту на Донбасі живуть і страждають діти.

На звітному заході Фонду Ріната Ахметова «головні ролі» дісталися саме їм, маленьким свідкам великого горя. Історії цих дітей показують, як допомога однієї людини змінила на краще їхнє життя. Вони стали учасниками різних проектів Фонду: «Здорове серце», «Тепер я чую», «Ліки дітям», «Реабілітація поранених дітей».

З початку конфлікту на Донбасі допомогу на лікування отримали понад 6200 дітей.

Серед них Марія Демченко. Того страшного дня, 24 січня 2015 року, коли мікрорайон Східний був накритий вогненним дощем із «Градів», вона гуляла з мамою. Коли почався обстріл, обидві сховалися під стінами будинку та дивом уникли загибелі – вибух був зовсім поруч. Уже вдома жінка побачила предмет, який стирчав із рани на ручці дитини. Це був осколок. Дівчинку, якій на ту мить було лише три рочки, терміново доставили в лікарню. Травма була настільки серйозною, що лікарям довелося збирати праву руку буквально по шматочках.

Ще одна історія. В Ірини Бодак, переселенки з Березового, троє синів. У двох із них – 7-річного Степана та 11-річного Єгора – важка форма бронхіальної астми.

До початку збройного конфлікту багатодітна сім’я жила в Березовому, неподалік від Мар’їнки. Рівно сім років тому, коли вони тільки переїхали в новий будинок, Степан і Єгор захворіли. У дітей почалися напади задухи, і кожен закінчувався лікарнею. А потім почалися обстріли. І мама з хлопчиками переїхала до Маріуполя. Сказати, що цій багатодітній сім’ї було складно – нічого не сказати.

У повному сенсі слова, життя Степана та Єгора рятує допомога Ріната Ахметова. Завдяки проекту «Ліки дітям» брати отримують протиастматичні препарати, що допомагають вести нормальний спосіб життя та займатися спортом. Кожен ранок хлопчики намагаються починати з пробіжки і занять тхеквондо.

«Ми ходимо на тренування не для того, щоб битися на вулиці, навпаки, щоб захищати маленьких і себе», – розповідає Єгор.

І ще одна історія. Андрійкові Вапірову 8 років. Він обожнює футбол, з дитинства м’ячі – єдині іграшки, книжки про футболістів і футбол. І мрії про стадіон. Але їх перекреслила хвороба – лікарі виявили у хлопчика ваду серця і будь-яку фізичну активність заборонили. Про діагноз батьки Андрія дізналися, коли переселилися з Донецька до Маріуполя. Вада серця – звучало наче вирок. Врятувати дитину міг тільки імплант.

Чекати допомоги було нізвідки. Грошей переселенцям бракувало навіть на оренду житла. Їм залишалося вірити лише в диво. І воно сталося – Фонд Ріната Ахметова допоміг придбати спеціальний імплант – оклюдер.
Хлопчик тепер не просто ганяє м’яча, він грає у футбольній команді. А батьки не пропускають жодного тренування, жодного матчу.

Це лише три історії допомоги та порятунку. Таких у Фонді Ріната Ахметова тисячі. І кожна має бути розказана.