Гаряча лінія 0800509001
ua
ua

Колесо емоцій або для чого потрібен емоційний інтелект. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу

12.11.2016

Тема розвитку емоційного інтелекту в дитини стає дедалі актуальнішою в Україні. Особливо на тлі подій, що відбуваються на сході країни. Психологи Гуманітарного штабу Ріната Ахметова зазначають, що багато дітей із Донбасу останні два з половиною роки не сприймають сферу почуттів. Як це може проявитися в майбутньому?

Спираючись на досвід колег з Ізраїлю, які проводили навчання для психологів Штабу на курсі «Травма війни», з упевненістю можна сказати, що саме можливість розпізнавати і виявляти почуття є однією з найбільш провідних у роботі з психотравмою, отриманою в результаті вожнних дій. Крім того, високий емоційний інтелект важливий для формування гармонійної особистості дитини, її здатності адаптуватися й успішно взаємодіяти з навколишнім світом та іншими людьми.

Емоційний інтелект – це не тільки здатність розпізнавати емоції. Це і вміння їх правильно висловити. Розуміння намірів, бажань, мотивацій. Своїх власних і оточуючих людей. Здатність керувати цими емоціями для вирішення різних життєвих завдань.

Нерідко «емоційний» словник людей вкрай бідний. Обмежується стандартними фразами «радий – не радий», «подобається – не подобається». Невміння виражати почуття веде до поганих наслідків. Так, у дітей виникають труднощі в комунікації зі однолітками та дорослими. Результатом цього стає негативний психічний стан, так звана фрустрація (лат. Frustratio – «обман», «невдача», «марне очікування», «розлад задумів»). Тому діти, які не вміють, соромляться або бояться проявляти гнів, образу, злість частіше за інших страждають різними психосоматичними захворюваннями, невралгією або проявляють аутоагресію (агресію, спрямовану на самого себе – авт.).

Одним із яскравих прикладів у моїй практиці роботи з дітьми-переселенцями є історія 10-річного Гліба. У 2014-му році родина виїхала з Донецька. Батьки запевняли хлопчика, що це ненадовго. Може, на місяць або два. Бабуся з дідусем залишилися в Донецьку.

Згодом стало зрозуміло, що тато Гліба не може знайти нову роботу на новому місці. Маминої зарплати катастрофічно бракувало. На сімейній раді було прийнято рішення, що тато повертається в Донецьк. Гліб, за словами мами, новину сприйняв нормально: «Треба, отже треба». Але буквально за кілька днів зламав руку.

Тоді ніхто не надав значення цій пригоді. З ким не буває. Але протягом року Гліб ще кілька разів ламав то руку, то палець, не рахуючи нескінченних ударів. Разом із цим дитина дедалі більше замикалася в собі. На всі запитання мами відповідав, що з ним усе гаразд.

Розуміючи, що з дитиною відбувається щось недобре, мама вирішила звернутися по допомогу до психолога. Під час першої нашої зустрічі стало зрозуміло, що дитина відчуває колосальну напругу, але не може визначити, з чим це пов’язано. На запитання: «Що ти відчуваєш зараз?», хлопчик відповідав, що не знає, йому складно визначити.

На зустрічах ми багато говорили про почуття й емоції. Які вони бувають? Як розпізнати ту чи іншу? Що відбувається з тілом, коли ми відчуваємо гнів або страх? Як і для чого необхідно проявляти емоції? Згодом Гліб із подивом зрозумів, що виявляється, весь цей час злився й ображався на маму. Вважав її винною в тому, то тато поїхав.

У сина з мамою відбулася відверта розмова. Їм вдалося почути і зрозуміти одне одного. На останньому занятті Гліб сказав, що світ для нього ніби набув барв! Цей випадок – яскрава ілюстрація того, як дитина не розпізнавши, що з нею відбувається і, не маючи можливості проявити злість і образу, несвідомо виражала почуття через аутоагресію.

Як розвивати емоційний інтелект дитини?

  1. Умійте самі розпізнавати і виявляти свої почуття. Орієнтуватися в їх відтінках і півтонах. Зрозуміти і прийняти той факт, що немає почуттів добрих чи поганих! Будь-яка народжена в нас емоція важлива, і має «право на життя». Тому потрібно не придушувати власні почуття, а намагатися відкрито й вільно проявляти їх.
  2. Визнайте важливість переживань дитини. Не використовуйте фраз типу «нічого страшного». Використовуйте в спілкуванні з дітьми активне слухання: «Я бачу, що ти ображений, злишся, засмучений».
  3. Навчіть розпізнавати емоції інших людей . Під час гри, різних реальних ситуацій, що відбуваються на вулиці, у школі, у магазині, на дитячому майданчику спостерігайте за поведінкою, жестами, мімікою інших людей і обговорюйте їх із дитиною.
  4. Грайте всією сім’єю в настільні ігри, спрямовані на розвиток емоційного інтелекту дитини.
  5. Читайте й обговорюйте з дитиною художню літературу, відповідно до її віку.
  6. Розкажіть про різноманіття емоцій. У цьому вам допоможе «Колесо емоцій» професора психології Роберта Плутчика. З його допомогою можна розповісти дитині не тільки про базові емоції, але й пояснити, як будуються складніші почуття.

Основні емоції за Плутчиком: радість, смуток, страх, довіра, очікування, здивування, злість, незадоволення. Вони розташовуються в другій лінії кола від центру.

Емоція складається з декількох компонентів:

  • Якесь збудження в організмі людини.
  • Особливе переживання в тілі (наприклад, у разі сильних емоцій частішає пульс, червоніють щоки, трясуться руки).
  • Емоції експресивні, тобто люди їх виражають в інтонації голосу, у словах, у рухах тіла й у поведінці.

Є прості запитання, які допомагають усвідомити свої емоції:

  • Що зараз зі мною відбувається?
  • Що відчуває моє тіло?
  • Що я хочу зробити?
  • Як називається це переживання?

Вирушайте в захопливу подорож у світ емоцій разом із вашими дітьми. На цьому шляху вас чекають неймовірні відкриття. Розвинений емоційний інтелект (EQ) – запорука психічного і фізичного здоров’я. Дитина з високим EQ виросте гармонійною особистістю. Вона легко знайде контакт у взаємодії з іншими людьми, буде успішною на роботі й щасливою у сім’ї.