Історії Мирних: чому важливо знати та пам’ятати. Блог Римми Філь

Війна для кожного своя. У кожного залишила вона «зарубки» в душах. У мене їх багато. Особисті, які до болю розривають душу. Ці «зарубки» в кожному щоденному звіті про евакуйованих Фондом в охопленому вогнем 2014-му, у кожному дзвінку на гарячу лінію, в історії кожної пораненої дитини. Ми пропускали всіх через себе. Це було дуже боляче. Але інакше не могли уявити. У нас не було досвіду війни. У нас був особистий біль.

Жодна статистика не буде такою красномовною, як історії звичайних людей, життя яких розділилося на до й після. З початку збройного конфлікту за допомогою Фонду Ріната Ахметова було врятовано більш ніж мільйон людських життів на Донбасі. Це мільйон доль! Кожна заслуговує бути розказаною. Для Фонду важливо зібрати та зберегти історію людей, які постраждали від конфлікту, й артефакти, які для кожного стали символом пережитого. Щоб про трагедію пам’ятали та знали в усьому світі.

Пам’ять людська – дивовижна штука. Вона може все: стирати найстрашніші моменти, щоб жити далі. Або навпаки, витягувати їх зі своїх численних потайних шафок. Вона може оголити, як провід, думки та почуття, або притупити біль забуттям…

Такі примхи пам’яті фіксують психологи та психіатри. Такі примхи пам’яті соціальної помічаємо і всі ми.

Тема війни «втомилася» бути актуальною. Люди не хочуть чути те, що їм не зрозуміло, що не можна розв’язати одним розчерком пера, що їх не стосується безпосередньо.

У нашому суспільстві, де шостий рік є кровоточива рана, багато хто воліє її не помічати. Забути. Присипати. Ніби й не було.

Щоб не забулося, Фонд Ріната Ахметова веде велику та кропітку роботу. Нещодавно стартував проєкт «Історії Мирних». Це серія відеомонологів мирних жителів, які постраждали від збройного конфлікту. Це особисті історії, за якими доля всього Донбасу.

Їхні герої – найпростіші люди. Пенсіонери. Молоді сім’ї. Люди з обмеженими фізичними можливостями. Діти. По всіх бульдозером проїхав збройний конфлікт.

Ці нехитрі розповіді простих людей просто потрібно чути.

– Раніше люди в Гранітному жили непогано, але потім усе змінилося. Були прекрасні дитячий садок і школа, де дружина працювала. А потім у її клас снаряд влучив, – розповідає Федір Памбук про те, як змінилося життя в рідному селищі з початком збройного конфлікту.                   

За словами чоловіка, «народ був працьовитий. Але всіх розігнав конфлікт, зруйнував сім’ї».

– Обстріли – це дуже страшно, словами не передати. Калюжі з водою, брудом, і в них падають люди, намагаються врятуватися. Вулицю розбомбили, потім будинки – і їх уже не можна відновити. У сусідський будинок снаряд влучив. А іншим разом інкубаторну станцію рознесло, – згадує Федір Памбук.

Працівники Фонду Ріната Ахметова допомагають розповісти свої історії тим, хто пройшов через жах конфлікту на Донбасі, але досі носив цей біль у собі. Дуже складно проговорити те, що неможливо забути.

Але дуже важливо, щоб кожна історія була розказана. Щоби голоси Мирних зазвучали, і їх почули. Щоб не залишилося байдужих до трагедії, яка відбувається тут і зараз. Щоб кожен зрозумів, як це важливо: БАЧИТИ, СПІВЧУВАТИ, ЗНАТИ, РОЗКАЗАТИ.

Коли слухаєш розповідь простої жінки із Широкиного, залишитися байдужим неможливо. Сім’я Подтинних жила добре й життям була задоволена. Виростили трьох дітей. І думали, що житимуть нормально в старості. Діти роз’їхалися, чоловік із дружиною залишилися удвох. І все було гаразд, всього вистачало. А потім прийшла війна. І вони теж думали, що вона їх не торкнеться. До серпня 2014 року. Із серпня в Широкиному почалося пекло.

– Ми втратили абсолютно все. Ні тарілки, ні ложки, нічого з одягу. Тільки документи, – ось вона, правда війни словами очевидиці.

Їм випало пережити руйнування свого гарного селища, сидіти тижнями в підвалах і ховатися від снайперів.

– І миру немає, і спокою немає, – так описує жінка нинішню ситуацію.

Усі ролики проєкту «Рінат Ахметов – Допоможемо. Історії мирних» кожен зможе побачити на офіційних сторінках Фонду в YouTube. Робота з документування історій мирних жителів триває. Якщо ви пройшли через ці випробування, розкажіть свою історію з хештегом #ФондРінатаАхметова.