Їхнє дитинство поранене війною. БЛОГ Римми Філь, координаторки Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Діти і війна. Напевно, немає у світі більш несумісних понять. «Війна» – де руйнування, смерть, горе і сльози. І «діти» – де сонце й щастя, перші слова й заливчастий дитячий сміх, ігри і творення.
Ми ніколи й ні за що не могли подумати, що діти і війна знову стануть в один ряд. У нас, на Донбасі, в Україні.
Жителі міст на лінії розмежування, волонтери, журналісти і фотографи щодня бачать їх, обпалених війною, позбавлених дитинства. Щодня упродовж майже трьох років.
Ми розуміємо, що бачити мало. Про те, що в XXI столітті в центрі Європи є діти, які втратили батьків, поранені діти, діти, у яких війна забрала дім, потрібно говорити, говорити дуже голосно. Щоб усі знали. Саме для цього Гуманітарний штаб Ріната Ахметова заснував особливу премію «Діти, поранені війною» в межах щорічного фотоконкурсу «Благодійність в об’єктиві» Українського форуму благодійників.
Сьомий рік поспіль проводиться цей конкурс. Фотографії та історії благодійності – найяскравіше підтвердження того, хто, як і кому допомагає.
Ця фотографія «Дитина?» завоювала спеціальну премію Штабу за висвітлення теми дітей війни. На фото – жах і трагедія воєнного конфлікту на Донбасі. Досить подивитися в очі цьому хлопцю, щоб прочитати в них усе. Він із села Гребля Луганської області. Він – один із п’яти дітей у родині. Їхня мама загинула, де батько – невідомо. Дітей виховує одна бабуся. Навколо обстріли, голод, розруха.
Скільки їх, таких поранених війною дітей без дитинства? За офіційними даними ЮНІСЕФ – 580 тисяч хлопчиків і дівчаток. Війна на Донбасі не пощадила українських дітей.
Страшні історії дитячих доль дбайливо зберігаються в базі Гуманітарного штабу. 195 дітей, які дістали осколкові поранення, залишилися на все життя з протезами замість рук і ніг. Іноді вони говорять страшні речі: «Краще б мене тоді вбило», «Я не хочу жити таким». Вони – не просто діти війни. Це хлопчики й дівчатка, покалічені цією війною. Про кожний випадок поранену дитину знає особисто Рінат Ахметов. Він сам стежить за кожною історією, включається в допомогу.
Серед фотографій конкурсу є дві роботи мого багаторічного колеги, переселенця з Донецька Данила Павлова, фотокореспондента «Донецьких новин». Данило співпрацює з Гуманітарним штабом і регулярно виїжджає в найгарячіші точки Донбасу. Він – батько двох дітей, і ця тема йому дуже близька. Постраждалі діти – головні герої його фото.
На одній із конкурсних робіт «Біль і радість маленького Данила» фотограф відобразив, як постраждалі діти проходили реабілітацію, завдяки програмі Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.
Я дуже добре пам’ятаю, як у слов’янському санаторії цього літа ми відвідували маленького Даню з Красногорівки. Хлопчик дістав важке поранення голови, коли його вибуховою хвилею від снаряда викинуло з 5-го поверху. Хлопчик вибрався, заново навчився ходити, розмовляти і пройшов реабілітацію. Ми дивувалися дивовижній енергії й оптимізму Дані, він дуже хотів піти до школи. Нещодавно ми зв’язалися з мамою хлопчика. Зараз через сильні обстріли Красногорівки вони виїхали в сусіднє Курахове. Даня пішов там до другого класу звичайної школи.
Це лише одна історія з життя дітей, які росли, бігали з друзями, пустували в школі. Здорові та веселі. Але війна розділила життя дітей на «до» війни й «після». Сьогодні дітям доводиться заново вчитися жити: миритися з особливостями свого тіла, вибудовувати стосунки з однолітками, пересилювати страх і біль.
Пережитим дитячим травмам присвячено інше фото Данила Павлова. Робота «Забути війну» на конкурсі перемогла в номінації «Благодійність несе надію дітям». Фотографія була знята в літньому таборі, у якому відпочивали діти за програмою «Мирне літо – дітям Донбасу» Штабу Ріната Ахметова. Працюючи з психологами Гуманітарного штабу, діти малювали свої страхи й не могли стримати сліз, згадуючи рідні міста, охоплені війною.
Війна. Для всіх, хто побував на ній, – це страшне слово. І найбільш беззахисними виявляються в цей час діти. Їхнє дитинство безповоротно минає. Йому на зміну приходять біль, страждання, втрати рідних і близьких, злидні. Тендітні дитячі душі війна стискає сталевими лещатами.
Діти і війна – несумісні поняття. Ми в Штабі Ріната Ахметова це дуже добре розуміємо, тому що весь час конфлікту допомагаємо дітям. Ми бачимо поранених дітей та тяжкохворих дітей. Ми бачимо, як війна калічить і забирає дитинство.
Тому в Штабі вирішили взяти участь у конкурсі та ще раз звернути увагу на цю проблему. Війна – це найстрашніше, що може статися з дітьми, і буде великою трагедією, якщо вона залишиться їм у спадок.
