Ігрова залежність у дітей і дії батьків. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Дедалі частіше в дітей трапляється ігрова залежність. Якщо вона вже міцно сформована, можливо, що батькам знадобиться допомога психолога.
Як визначити вже сформовану залежність у дитини?
– Поява так званого «синдрому скасування». Якщо батько обмежує доступ до комп’ютера, дитина реагує агресією, спалахами люті, плачем, «заглибленням у себе»;
– замість будь-яких контактів із людьми – віддає перевагу комп’ютерній грі. Її перестає захоплювати все те, що цікавило раніше – прогулянки з друзями, спортивні секції, позакласні заняття;
– дитина проводить за комп’ютером дедалі більше й більше часу, часом забуваючи про їжу або про елементарні гігієнічні процедури;
– невиконання обіцянки закінчити гру у визначений час;
– зниження апетиту, скарги на головний біль, біль у спині, порушення сну, порушення зору, зниження імунітету і, як наслідок, часті простудні та інші захворювання;
– порушення успішності, невиконання будь-яких, навіть нескладних зобов’язань;
– будь-які розмови дитини так чи інакше повертаються до гри (подій, героїв, проходження рівнів тощо);
– різкі зміни емоційного стану;
Що робити, якщо ви підозрюєте наявність ігрової залежності?
- Насамперед не панікувати, не працювати різко й «репресивно» (розбити комп’ютер, відключити інтернет, перерізати дроти). Всі ці способи лише погіршать становище. Не лаяти, не звинувачувати, не карати.
- Ігрова залежність не виникає на порожньому місці й не розвивається за кілька днів або тижнів. У житті дитини щось відбувається. Важливо зрозуміти причину. Батькам важливо бути терплячими. Звільнення від будь-якої залежності вимагає часу.
- Якщо один із батьків проводить весь свій вільний час за комп’ютером, чи то ігри, чи соціальні мережі, то почати потрібно із себе. Багато в чому діти спираються на батьківський приклад.
- Спираючись на вік і інтереси дитини, необхідно заповнити звільнений від гри час. Вибирайте види діяльності, які будуть усім цікаві. Це можуть бути й походи й захопливі настільні ігри, у які може грати вся сім’я, спільний похід у спортзал. Запропонуйте дитині різні позакласні заняття. Нехай пробує себе в різних гуртках і секціях. Дитині важливо зрозуміти, що у світі багато цікавіших занять, ніж комп’ютерна гра. Захоплення і відчуття успішності в тому, що в дитини добре виходить, допоможе підвищити її самооцінку.
- Приділяйте дитині більше уваги. Розмовляйте, виявляйте цікавість до її життя. Дайте дитині можливість відчути «бонуси» від контакту з реальністю. Проявіть інтерес до гри, у яку грає дитина. Розпитайте про персонажів і правила. Можете поспостерігати за тим, як дитина грає. Одночасно питайте про деталі гри. Це допоможе встановити контакт із дитиною, який, найімовірніше, дещо втрачений.
- Потрібно скорочувати час перебування за комп’ютером, але не різко, а поступово.
- Коли вдасться розібратися з причинами залежності, допоможіть дитині впоратися з ними. Будьте поруч, не забувайте говорити, що любите й готові допомогти.
Батькам важливо усвідомити, що залежність не формується без жодних причин. Не усунувши причину – неможливо «боротися» з наслідком. То що ж сприяє формуванню ігрової залежності?
Нерідко, батьки самі провокують формування залежності з раннього віку. Мамі потрібно терміново зайнятися прибиранням або подруга прийшла в гості, малюк потребує уваги і спілкування. Мама вручає йому планшет або телефон – візьми, пограй. Мамі забезпечено вільний час, та й за малюка можна не хвилюватися, він захоплений грою й точно нічого не накоїть. Увечері батькам хочеться подивитися фільм, а малюк просить із ним пограти, якщо батьки вибирають провести час біля екрана телевізора, то в хід йде той самий планшет або телефон. Казку на ніч теж замінює перегляд мультфільму на планшеті. Так у дитини з’являється «найкращий друг» для ігор і спілкування. Зміцнюється знання, якщо тобі нудно – візьми планшет.
У старшому віці деякі батьки дуже радіють. Сидить удома, за комп’ютером. Жодних тривог, хвилювань, жодних поганих друзів або компаній.
Батьки багато працюють, і часу на спілкування з дитиною приділяють критично мало. Потреби дитини в спілкуванні, любові, турботи, уваги виявляються незадоволеними і вона, у спробі їх задовольнити, йде у віртуальний світ.
Сором’язливі, замкнуті діти, почуваються некомфортно серед своїх однолітків і тоді справжніми друзями стають герої комп’ютерних ігор.
У дитини низька самооцінка. Складні стосунки з однокласниками, нерозділене перше кохання, заборона на прояв агресії, занадто суворі або охочі все контролювати батьки - все це призводить до відходу з реального світу.
Дитина пережила психологічну травму або травмувальну подію.
Варто пам’ятати, що ігрова залежність вкрай небезпечна. Будьте уважні до своїх дітей. Якщо у вас не виходить допомогти дитині, обов’язково зверніться до психолога.
