Гаряча лінія 0800509001
ua
ua

Ігрова залежність у дітей і дії батьків. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

28.09.2017

Дедалі частіше в дітей трапляється ігрова залежність. Якщо вона вже міцно сформована, можливо, що батькам знадобиться допомога психолога.

Як визначити вже сформовану залежність у дитини?

– Поява так званого «синдрому скасування». Якщо батько обмежує доступ до комп’ютера, дитина реагує агресією, спалахами люті, плачем, «заглибленням у себе»;

– замість будь-яких контактів із людьми – віддає перевагу комп’ютерній грі. Її перестає захоплювати все те, що цікавило раніше – прогулянки з друзями, спортивні секції, позакласні заняття;

– дитина проводить за комп’ютером дедалі більше й більше часу, часом забуваючи про їжу або про елементарні гігієнічні процедури;

– невиконання обіцянки закінчити гру у визначений час;

– зниження апетиту, скарги на головний біль, біль у спині, порушення сну, порушення зору, зниження імунітету і, як наслідок, часті простудні та інші захворювання;

– порушення успішності, невиконання будь-яких, навіть нескладних зобов’язань;

– будь-які розмови дитини так чи інакше повертаються до гри (подій, героїв, проходження рівнів тощо);

– різкі зміни емоційного стану;

Що робити, якщо ви підозрюєте наявність ігрової залежності?

  1. Насамперед не панікувати, не працювати різко й «репресивно» (розбити комп’ютер, відключити інтернет, перерізати дроти). Всі ці способи лише погіршать становище. Не лаяти, не звинувачувати, не карати.
  1. Ігрова залежність не виникає на порожньому місці й не розвивається за кілька днів або тижнів. У житті дитини щось відбувається. Важливо зрозуміти причину. Батькам важливо бути терплячими. Звільнення від будь-якої залежності вимагає часу.
  1. Якщо один із батьків проводить весь свій вільний час за комп’ютером, чи то ігри, чи соціальні мережі, то почати потрібно із себе. Багато в чому діти спираються на батьківський приклад.
  1. Спираючись на вік і інтереси дитини, необхідно заповнити звільнений від гри час. Вибирайте види діяльності, які будуть усім цікаві. Це можуть бути й походи й захопливі настільні ігри, у які може грати вся сім’я, спільний похід у спортзал. Запропонуйте дитині різні позакласні заняття. Нехай пробує себе в різних гуртках і секціях. Дитині важливо зрозуміти, що у світі багато цікавіших занять, ніж комп’ютерна гра. Захоплення і відчуття успішності в тому, що в дитини добре виходить, допоможе підвищити її самооцінку.
  1. Приділяйте дитині більше уваги. Розмовляйте, виявляйте цікавість до її життя. Дайте дитині можливість відчути «бонуси» від контакту з реальністю. Проявіть інтерес до гри, у яку грає дитина. Розпитайте про персонажів і правила. Можете поспостерігати за тим, як дитина грає. Одночасно питайте про деталі гри. Це допоможе встановити контакт із дитиною, який, найімовірніше, дещо втрачений.
  1. Потрібно скорочувати час перебування за комп’ютером, але не різко, а поступово.
  1. Коли вдасться розібратися з причинами залежності, допоможіть дитині впоратися з ними. Будьте поруч, не забувайте говорити, що любите й готові допомогти.

Батькам важливо усвідомити, що залежність не формується без жодних причин. Не усунувши причину – неможливо «боротися» з наслідком. То що ж сприяє формуванню ігрової залежності?

Нерідко, батьки самі провокують формування залежності з раннього віку. Мамі потрібно терміново зайнятися прибиранням або подруга прийшла в гості, малюк потребує уваги і спілкування. Мама вручає йому планшет або телефон – візьми, пограй. Мамі забезпечено вільний час, та й за малюка можна не хвилюватися, він захоплений грою й точно нічого не накоїть. Увечері батькам хочеться подивитися фільм, а малюк просить із ним пограти, якщо батьки вибирають провести час біля екрана телевізора, то в хід йде той самий планшет або телефон. Казку на ніч теж замінює перегляд мультфільму на планшеті. Так у дитини з’являється «найкращий друг» для ігор і спілкування. Зміцнюється знання, якщо тобі нудно – візьми планшет.

У старшому віці деякі батьки дуже радіють. Сидить удома, за комп’ютером. Жодних тривог, хвилювань, жодних поганих друзів або компаній.

Батьки багато працюють, і часу на спілкування з дитиною приділяють критично мало. Потреби дитини в спілкуванні, любові, турботи, уваги виявляються незадоволеними і вона, у спробі їх задовольнити, йде у віртуальний світ.

Сором’язливі, замкнуті діти, почуваються некомфортно серед своїх однолітків і тоді справжніми друзями стають герої комп’ютерних ігор.

У дитини низька самооцінка. Складні стосунки з однокласниками, нерозділене перше кохання, заборона на прояв агресії, занадто суворі або охочі все контролювати батьки ­- все це призводить до відходу з реального світу.

Дитина пережила психологічну травму або травмувальну подію.

Варто пам’ятати, що ігрова залежність вкрай небезпечна. Будьте уважні до своїх дітей. Якщо у вас не виходить допомогти дитині, обов’язково зверніться до психолога.