Феня Хаїмівна й Рінат Леонідович. БЛОГ координатора Гуманітарного штабу Ріната Ахметова Римми Філь
Вони ніколи не зустрічалися в реальному житті — Феня Хаїмівна й Рінат Леонідович.
Фені Хаїмівні — сто. Своє сторіччя вона відсвяткувала у воєнному Донецьку. І язик не повертається назвати це «відсвяткувала». У Фені Хаїмівни є син — йому 76, і він інвалід — хвороба Дауна. Дочка померла нещодавно. Так і вийшло, що вони залишилися одні на цьому світі у воєнному Донецьку — Феня Хаїмівна і її хворий 76-річний син.
Вони живуть, як усі пенсіонери в Донецьку. Пенсій немає майже рік. Феня Хаїмівна лежить, син на вулицю не виходить. Виживають тільки тому, що щомісяця їм привозять продукти від Гуманітарного Штабу Ріната Ахметова. Феня Хаїмівна бере продукти і, по-єврейськи голосячи, дякує Рінату (а хто ж називає його в Донецьку інакше). Тому виходить, що знайомі Феня Хаїмівна й Рінат Леонідович.
10 місяців ми возимо таким людям пакети з їжею. По той бік і по цей. Тим, хто зміг поїхати від війни, і тим, хто залишився там. Наша база даних минулого тижня зафіксувала три мільйони таких пакетів із їжею — борошном, олією, макаронами й паштетом. Три мільйони — це мало чи багато? Як ви гадаєте?
Цікава штука — цифра. От є три мільйони. І є фури з продуктами. Які караванами допомоги все йдуть і йдуть із Дніпропетровська до Донецька й Маріуполя. Й «Арена» стала величезним складом, і називають її «Ареною Милосердя». Люди так назвали, донеччани, а не маркетологи.
Кожного одержувача нашої допомоги ми вносимо до бази даних. Зараз у ній 866 тисяч 451 особа. Хто вони, ці люди? Ми вже не раз говорили, що це матері-одиначки, інваліди, пенсіонери тощо. Ще їх дехто називає терористами й ворогами. Їх пропонують забути. Назавжди.
А ми дивимося на них інакше. І якщо дивитися так, як їх бачимо ми, виходить ось такий сукупний портрет одержувача. 66 із них віком понад 100 років, 3 778 осіб віком від 90 до 100 років, 45 178 — від 80 до 90 років.
Вражає, так?
Найстаршій, Клавдії Іванівні, 113 років.
Допомогу Ахметова отримують 17748 матерів-одиначок і 30899 інвалідів 1 та 2 групи.
І ви скажете, що цим людям не потрібно допомагати?
За весь час роботи Штабу мене найчастіше питають: «Навіщо Ахметов допомагає? Ну не просто ж так?» Далі йдуть пошуки смислів, конспірологія й можливі варіанти. Не буду повторювати — ви їх усі знаєте не гірше за мене. А я прекрасно знаю, що цих людей не переконати. Та й чи варто?
Я маю друзів. Успішна сім’я, діти, статус. Й от якось років вісім тому вони всиновлюють ще трьох малюків. Ви думаєте, хоч один із наших знайомих не ставив мені подібних запитань із подальшими відповідями собі ж, щось на кшталт: «А, ну звичайно, він себе так підстраховує», «Ніхто ж не зачепить батька п’ятьох дітей». У щирість почуттів не повірив жоден. А чоловік, зауважу, дуже відомий. Минули роки. Величезна сім’я щаслива, хоча в їхньому житті все далеко не безхмарно.
До чого це я навела такий приклад — а до того, чи потрібно вивертати душу й пояснювати. Чи варто?
Набагато потрібніше сьогодні сказати про інше. Про те, що ми працюємо. Штаб працює. Гуманітарний Штаб Ахметова. І потрібно дуже погано знати Ахметова, щоб подумати, що він може привезти три машини і «згорнутися». Гуманітарний штаб із початку роботи вже привіз 2300 20-тонників до Донецька й Маріуполя. А скільки їх ще попереду…
Тому не чекайте на сенсацію ті, хто розпускає чутки, що допомоги Ахметова більше не буде. Не дочекаєтесь. Допомога буде. Тому, що живе на Донбасі столітня Феня Хаїмівна і її 76-річний син. І ще сотні тисяч таких.
Їм просто потрібно допомогти вижити. Дожити до миру.
