ua

Дитяча істерика й поведінка батьків. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

17.09.2017

Практично кожному з батьків знайома дитяча істерика. У такі моменти батьки можуть відчувати цілу гаму почуттів – розгубленість, сором, роздратування, злість. Якщо не вдається впоратися з істерикою малюка – відчай. У когось може виникати вина й бажання миттєво задовольнити всі вимоги дитини.

Сьогодні пропоную розібратися в причинах виникнення дитячої істерики.

Для початку варто розуміти різні вікові особливості. У дворічного малюка ще немає можливості висловити своє невдоволення чи обурення словами, а емоційна сфера – недосконала й малюк не може керувати своїми емоціями.

У трирічному віці малюк проходить так звану кризу трьох років. Саме в цьому віці дитячі істерики можуть траплятися найчастіше. Малюк проявляє свавілля, негативізм і крайній ступінь впертості. Дитина робить усе навпаки, на прохання батька найчастіша відповідь – «ні».

У старших дітей повторювані істерики найчастіше є способом маніпуляції. Якщо малюкові в ранньому віці вдавалося домогтися бажаного за допомогою криків і плачу, то такий спосіб поведінки закріплюється. Нерідко можна спостерігати, що дитина по-різному поводиться зі членами сім’ї. Скажімо, з мамою й бабусею – вимоглива і примхлива, а з татом чує, розуміє, йде на компроміс.

Важливо зазначити, що зараз ми говоримо про здорових дітей. Часті плач і істерики можуть сигналізувати про порушення стану здоров’я малюка. Якщо істерики в дитини закінчуються блювотою або втратою свідомості, супроводжуються порушенням сну, відбуваються дуже часто й супроводжуються спалахами агресії або аутоагресії, вам варто проконсультуватися з неврологом.

Причинами істерик у дітей можуть бути:

  • фізичне нездужання дитини;
  • малюк відчуває фізичний дискомфорт (дитині занадто жарко або холодно, тісне взуття, незручний одяг);
  • дитина втомилася, голодна, хоче спати;
  • дитина перехвилювалася (галасливі, рухливі ігри, велика кількість людей, надлишок вражень);
  • спосіб позбутися напруги (боїться йти до лікаря, перший раз пішла до дитячого садка, складні взаємини (крики, сварки) між батьками;
  • дуже часті заборони;
  • спосіб привернення уваги;
  • спосіб маніпуляції;
  • реакція на травмувальну подія;

Батькам дітей, які пережили травмувальну подію, варто бути дуже уважними, якщо істерики в малюка почастішали й супроводжуються додатковими симптомами (порушення сну, генералізований страх, високий рівень тривоги, поява різні психосоматичних захворювань, тики, енурез тощо) Можливо, в малюка посттравматичний стресовий розлад. У такому разі дитині негайно потрібна допомога фахівця.

Що робити батькам, якщо істерика вже почалася?

Пам’ятайте, що діти дуже чутливі до емоційного стану дорослого, тому, якщо на істерику дитини ви реагуєте агресією, то це лише ускладнить ситуацію. Намагайтеся говорити й діяти спокійно. У жодному разі не застосовуйте фізичне покарання.

Не залишайте малюка одного! Ви обов’язково повинні бути в полі його зору.

Пробуйте обійняти й погладити дитину, не варто застосовувати силу, якщо вона відчайдушно виривається.

Не прагніть негайно задовольнити вимогу малюка. У такому разі ризик використання маніпуляцій досить великий. Ваше «ні» має бути твердим, але не агресивним. Задля профілактики дитячих істерик обов’язково перегляньте систему заборон, можливо, ви використовуєте їх занадто часто.

У всіх батьків має бути єдина лінія поведінки в момент дитячої істерики. У разі якщо тато продовжує говорити «ні», а мама поспішає задовольнити вимогу малюка, істерика як спосіб домогтися бажаного може використовуватися досить часто.

Після того, як істерика вщухла, не відштовхуйте малюка. Постарайтеся йому пояснити, що вам дуже складно його зрозуміти, коли він так сильно засмучений, плаче і кричить.

Ми вже говорили з вами про вікові особливості дітей. Якщо дитині вже 5–7 років, а істерики продовжують траплятися досить часто, можна говорити про те, що стратегії батьківської поведінки потрібно переглянути. Також пам’ятайте, що за стабільність емоційної сфери малюка багато в чому відповідає «погода в домі» – стосунки та способи взаємодії всередині сім’ї. Уникайте гучних подружніх сварок у присутності дитини, приділяйте дитині достатньо уваги, любіть і поважайте малюка, водночас не забувайте позначати межі!