Два роки небайдужості. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова
Ось уже понад два роки триває війна на сході України. І весь цей час масштабну допомогу мирним жителям надає Гуманітарний штаб.
Сьогодні виповнилося рівно два роки відтоді, як було створено Штаб Ріната Ахметова.
Два роки тому наляканих, дезорієнтованих людей, які відчувають повну безпорадність, Гуманітарний штаб евакуював із зони активних бойових дій на безпечну територію. І це була перша, екстрена допомога, завдяки якій багато хто з тимчасово переміщених осіб не втратили віру в людей. Але саме тоді, під час евакуації, стало зрозуміло, що тим, хто пережив обстріли і втрати, потрібна психологічна допомога.
У серпні 2014 року, щоб допомогти людям впоратися з наслідками стресу, викликаного збройним конфліктом на Донбасі, було прийнято рішення про створення Психологічної служби Штабу. Команда психологів почала працювати з дітьми і їхніми батьками на базах тимчасового поселення переселенців. Серед них і я.
Психоемоційний стан сімей був важким. Особливо страждали діти. Я ніколи раніше не зустрічала стільки дітей, які зустрілися віч-на-віч зі смертю. Дітей, які втратили дім і близьких людей. Дітей, які знали, що в підвалі потрібно економити питну воду, інакше татові чи мамі доведеться виходити під обстріл із підвалу. Але чи повернуться вони назад?
Ці діти за лічені дні навчилися не плакати й не вередувати. Вони відразу стали старенькими з вимерлими очима. Судження їхні різко відрізнялися від суджень дітей, на частку яких не випало випробування війною.
Пригадую Сергійка зі Слов’янська, хлоп’я шести років. На його очах осколком убило улюбленого собаку. А наступного дня під час чергового обстрілу поранено дядька. Він просто вийшов із підвалу, щоб принести теплі речі, тому що Сергійко дуже мерз.
– Знаєш, якби я не говорив, що мені холодно, з дядьком б нічого не сталося, – все повторював і повторював Сергій. Після цього кошмару він почав заїкатися, практично не спав ночами. Постійно питав мене, коли ж ми всі помремо. На мої запевнення, що він зараз у безпеці, задумливо сказав: «Так, якби ми не поїхали, нас би вже давно розірвало. Так само, як Данку». І відразу поставив найголовніше запитання: «А тут війни не буде?!»
За два роки таких бесід були сотні… Найважливішою темою в житті дітей Донбасу стала тема війни. Жодних звичних Бетменів і Барбі, приставок і телефонів, обговорення нових мультиків або комп’ютерних ігор. Я слухала цих хлопчиків і дівчаток, і на очі наверталися сльози. Хотілося всіх їх обійняти й захистити.
Гуманітарний штаб Ріната Ахметова робив усе можливе, щоб допомогти дітям Донбасу. Було організовано унікальний курс «Травма війни», на якому пройшли навчання 250 фахівців. Відкрито Центри психологічної підтримки. Організовано мобільні бригади психологів, які виїжджали в міста й села на лінії фронту. Вони долали сотні кілометрів бездоріжжям, годинами стояли на блокпостах, а іноді й ночували в полі… Щоб допомогти людям, у дім яких прийшла біда.
Два роки небайдужості до чужої біди. Понад 55 тисяч осіб, які отримали своєчасну, кваліфіковану психологічну допомогу. З них 49 тисяч – діти.
Зараз психологи, які пройшли навчання Штабу, працюють із хлопцями й дівчатами в межах програми «Мирне літо дітям Донбасу». У літні табори «Альбатрос» і «Сонячний» діти із сірої зони й непідконтрольних територій приїхали відпочити й оздоровитися. З ними додатково працюють психологи. Діти займаються арт-терапією, щоб зменшити рівень тривоги і страху. Психологи вчать їх технік самодопомоги – адже скоро багато хто з них знову повернуться туди, де триває війна.
Роботу психолога неможливо помацати або виміряти. Вона відбивається в щасливих очах дитини. В усмішці дорослого, який знову твердо став ногами на землю й повірив, що в нього самого і його сім’ї є майбутнє.
– Знаєш, я більше не боюся засинати. А коли виросту, стану психологом, як ти, і буду допомагати дітям, щоб вони нічого не боялися, – сказав мені на прощання 10-річний переселенець Альоша.
