ua

Довірчі стосунки дітей із батьками. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

25.09.2017

Психологи часто говорять про те, що основну опору й підтримку дитина отримує в сім’ї. Теплий емоційний зв’язок, сформовані довірчі стосунки є одними з найважливіших складників психологічного здоров’я дитини. Головне – стати дитині не тільки батьком, а і другом, це допоможе уникнути безлічі проблем.

Довіряючи, дитина може поділитися своїми почуттями й переживаннями, розповісти про труднощі та власні помилки, не боячись натрапити на засудження або відкидання батька. Саме довіра дитини до батьків допомагає малюкові впоратися з пережитими травмувальними подіями й різними стресами.

Щоб збудувати довірчі стосунки в родині, можна дотримуватися простих правил.

  1. Не обманюйте дитину. Не давайте дитині порожніх обіцянок. Ви пообіцяли дитині пограти після вечері, але вам раптом зателефонувала співробітниця або сусідка зайшла в гості, і гра відкладається. Малюк відчуває себе обдуреним. Або ось реальна історія. Зима, малюкові відчайдушно хочеться власні санки. З проханням він звертається до батьків. Батьки пообіцяли, але через фінансові проблеми сказали, що це буде подарунок до закінчення навчального року. Дитина чекає, сподівається, а в травні батьки кажуть: «Ну навіщо ж тобі зараз санки?!». Подібна історія сталася з велосипедом і роликами… Потім на прийомі батьки нарікали на скритність і постійну брехню хлопчика. До обману батьки нерідко вдаються в спробі захистити дитину від травмувальних ситуацій. Скажімо, у родині сталося горе. Помер хтось із близьких. Дитині повідомляють, що родич поїхав у відрядження. Обов’язково настане день, коли обман розкриється. Дитина зрозуміє, що найближчі люди брехали їй, нехай навіть із найкращих спонукань, упродовж якогось часу.
  1. Повідомляйте дитині про свої почуття й емоції. Використовуйте «я повідомлення». Це допоможе дитині проявляти власні почуття, зміцнить взаємну довіру. Важливо говорити не тільки про радість, кохання, а і злість, образу. Малюк засвоїть, що має право на різні почуття і водночас батько буде його любити і приймати, як і раніше.
  1. Ніколи не використовуйте інформацію, якою поділилася з вами дитина, проти неї. Не знецінюйте її почуттів. Не насміхайтеся. Усе, що розповіла вам дитина, призначалося саме вам. Не варто, особливо в присутності дитини й без її дозволу, розповідати знайомим і навіть іншим членам сім’ї її секрет.
  1. Завжди розділяйте особистість дитини та її вчинки.
  1. Якщо у вашій родині з’явиться традиція – чудово! Скажімо, сім’я може збиратися ввечері за вечерею й ділитися подіями минулого дня.
  1. Не відмахуйтеся від дитини, коли вона прийшла до вас зі своїми переживаннями. Якщо малюк кілька разів почув з «Не приставай, мені ніколи» або «Що за дурниці ти придумав», більше до вас він не прийде. Проявіть увагу й участь, вислухайте дитину. Ця розмова може зайняти всього 10–20 хвилин і наступного разу, коли дитина зіткнеться з проблемою, вона прийде саме до вас.
  1. Визнайте право дітей на власні секрети! Не потрібно випитувати й тим більше тиснути на дитину, щоб отримати ту чи іншу інформацію. Просто повідомте їй про те, що готові вислухати й допомогти, якщо дитині це буде потрібно. У дитини має бути особистий простір, який не варто порушувати. Соціальні мережі, особисті щоденники, речі, які належать тільки дитині. Крім довірчих стосунків, це допоможе сформувати в дитини поняття про особистий кордон.
  1. Довіряйте і ви своїй дитині. Надмірний контроль або опіка, регулярні «допити з пристрастю» не допоможуть сформувати довірчий контакт, скоріше навпаки. Такою поведінкою ви повідомляєте дитині: «Ти не впораєшся, тобі не можна довіряти, не вірю у твої сили, ти не здатний прийняти рішення».
  1. Не варто нав’язувати свою допомогу або робити що-небудь замість дитини. Якщо син або дочка звернулися до вас по допомогу чи пораду – не залишайте це без уваги. Психологи знають, що більшість проблем, з якими стикаються дорослі люди, родом саме з дитинства. Важливість батьківської сім’ї і взаємин у ній для формування особистості дитини складно переоцінити. Проведіть «ревізію» ваших стосунків із малюком. Якщо довіра вже сформована – намагайтеся не втратити її. Якщо ви зробили деякі помилки і ваша дитина замкнулася, не впадайте у відчай, все можна виправити!