ua

Допомога під забороною. Блог Римми Філь

28.02.2019

 

 

Це було несподівано та боляче. Вранці 28 лютого 2017 року діяльність Фонду на непідконтрольних Україні територіях Донбасу було заблоковано. Миттєво та без пояснення причин. Те ж саме відбулося в усіх пунктах видачі допомоги на неконтрольованій території.

Відразу 500 тисяч людей залишилися без допомоги. Під час війни. Під час блокади.

Те, що коїлося потім, складно передати словами. Гаряча лінія ніколи не приймала стільки дзвінків з часу масової евакуації влітку 2014 року. Люди були налякані, обурені, не розуміли, як жити далі.

«Я пам’ятаю день 28 лютого, коли заборонили видавати гуманітарну допомогу. Мені зателефонувала подруга, плакала, – розповіла мешканка Донецька, пенсіонерка Ірина Покаленко. – У мене талончик на отримання допомоги був на 5 березня, але я відразу зрозуміла, що нічого не одержу. Разом з іншими я кілька днів поспіль приходила до «Донбас Арени», ми сподівалися: раптом знову будуть видавати продукти. Але звідти пішли всі люди, волонтери, яких ми вже дуже добре знали, вони були як рідні нам».

Чіткого пояснення, через що були закриті всі пункти, Гуманітарний штаб так і не почув. Ми готові були усякої миті відновити видачу допомоги. На жаль… З 28 лютого 2017 року допомога Гуманітарного штабу Ріната Ахметова на непідконтрольній території більше не видавалася.

Сьогодні, два роки опісля, я хочу згадати, як усе було. Тому що робота Штабу в Донецьку – це було потужно і круто! Це було важливо та своєчасно.

Найкращий у Східній Європі – діамант Донбасу, найбезпечніший і найкомфортніший стадіон за час проведення Євро-2012. Таким його побачив футбольний світ.

З серпня 2014 року стадіон-красень став найбільшим на Донбасі (думаю, й у світі, тому що прецедентів таких не було й нема) логістичним центром розподілу гуманітарної допомоги. За час роботи Гуманітарного штабу тут було сформовано понад 8,4 млн продуктових наборів. Цю допомогу отримали найбільш соціально незахищені жителі непідконтрольної території Донбасу: люди похилого віку, інваліди, багатодітні сім’ї. Через бойові дії «Донбас Арену» було пошкоджено тричі – снарядами та вибуховою хвилею. Стадіон уцілів завдяки системі пожежної безпеки, яка спрацювала миттєво. Сотні волонтерів ховалися від обстрілу на нижньому рівні. Було страшно, але люди йшли допомагати таким самим беззахисним землякам.

З війною «Донбас Арена» стала символом милосердя – так її назвали самі люди.

П’ятизіркові стандарти під час війни стали іншими. Контроль якості, чистота, швидкість. Арена була схожа на величезний живий механізм, живий конвеєр. Головними його складовими були люди. Бувало, на Арені працювало до 500 працівників на день.

Фури, які прибували на стадіон, розвантажували за 30 хвилин, іноді до 15 машин одночасно. Потім палети розставляли на складі в такому порядку, у якому продукти будуть складатися в набори.

Тут ніхто нікого не вчив. Крім війни та здорового глузду.

Ідея «живого конвеєра» належала самим волонтерам. Так було зручніше формувати пакети. Кожен волонтер йшов по колу і складав у пакет борошно, пшоно, тушенину, пляшку соняшникової олії, пряники, вермішель тощо. Готовий пакет важив уже 14 кілограмів. Це була фізично дуже важка робота.
Уявіть, ніколи за час війни тут не було збоїв. На формування одного набору йшло рівно 52 секунди. Робочий день волонтера – сім годин. Тут волонтерили колишні зірки «Шахтаря», вболівальники, вчителі та гірники.

Особливою гордістю Штабу завжди була унікальна система контролю якості. Вона пронизувала всі етапи, починаючи із закупівлі продуктів і закінчуючи моментом передачі пакета одержувачу. В основу всієї цієї системи закладено головний сенс Гуманітарного штабу – люди мусять отримати якісні продукти.

За час своєї роботи на унікальний стадіон, який рятує людей, приїжджали всі міжнародні спостерігачі, сотні журналістів. Всі були вражені бездоганною роботою цього живого механізму.

Інше було на очах мільйонів жителів. Однією з характерних картинок 2014–2017 років були люди з пакетами від Гуманітарного штабу.

З 28 лютого все припинилося.

Про те, наскільки була важливою ця поміч і як вона допомогла, запитайте в людей похилого віку, інвалідів, багатодітних матусь. Запитайте зараз…