ua

Діти з теплиці. БЛОГ Марини Сорокіної, координатора Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова

24.06.2017

Ми дуже любимо наших дітей. Нам хочеться захистити їх від життєвих негараздів і потрясінь. Ми, дорослі, мріємо, щоб вони прожили щасливе життя. Багато статей і книг написано про те, що любов батьків до дитини є основною рушійною силою на шляху розвитку і становлення особистості малюка. І, звичайно, любові не буває багато й любов’ю жодної дитини зіпсувати можна. Але, часом, батьківська любов набуває якоїсь форми, що заважає малюкові розвиватися. Занадто турботливі батьки поміщають малюка в «теплицю», створюючи, на їхню думку, ідеальні «кліматичні умови» для зростання й розвитку. І, правда, квітка-екзот, якій створено ідеальні умови освітлення, поливу, температури повітря росте швидко, цвіте бурхливо та яскраво, але що трапиться з таким квіткою, якщо вона потрапляє в інше середовище? Сьогодні поговоримо про «тепличних дітей». Про ризики і складнощі такого виховання.

Батьки «дітей із теплиці» використовують стиль виховання з гіперопікою. Гіперопіка – це надмірна турбота про дітей. Занадто турботливий батько оточує дитину пильною увагою, прагне захистити навіть у тому разі, якщо немає видимої небезпеки, вимагає особливої «безпечної» поведінки. Водночас дитину позбавляють вибору – «батько знає краще», що, коли і як робити дитині. Дитина позбавляється можливості долати труднощі й конфліктні ситуації. Формується «вивчена безпорадність». Це сприйняття ситуації будь-якої складності як непереборної.

«Діти з теплиці» позбавлені волі, свободи вибору. Ініціатива й пізнавальна активність різко знижена або пригнічена зовсім. Діти ростуть несамостійними, покірними. Емоційно вольова сфера дитини порушується.

Дитина росте «зручною», тому що завжди слухняна. Проблема в тому, що, виростаючи, вона абсолютно не вірить у свої сили й можливості, боїться робити помилки. Легко піддається впливу, бо звикла підкорятися. Дитина буде дуже залежати від думки й оцінки людей навколо.

У підлітковому віці частина дітей зробить спробу сепаруватися. Діти можуть стати агресивними, проявляти свавілля. Перебуваючи під гіперопікою й невсипущим контролем батьків, діти вчаться брехати, хитрувати і вивертатися. Особливо в підлітковому віці ці «здібності» розквітнуть буйним цвітом. У результаті, підліток або буде зломлений батьками, або дуже сильно відсторониться від них.

Особиста межа таких дітей зберігається абсолютно розмитою упродовж усього життя. У них немає або досить слабо розвинене відчуття себе. Їм складно помітити власні потреби чи бажання. Вони досить часто формують співзалежні стосунки з партнером.

Одна з основних помилок батьків-гіперопікунів, очікування, що ось, дитинка підросте і все почне сама робити. У реальності діти, звичайно, підростають, але ось ні самостійність, ні відповідальність не є їхньою сильною стороною. Та й бажання самостійно вирішувати виниклі на життєвому шляху складності до певного віку в дитини вже зламане й повністю атрофоване.

Ще однією характерною особливістю дітей, які ростуть в сім’ї з гіперопікою, є постійно високий рівень тривоги й різних страхів.

Працюючи з дітьми, що постраждали під час бойових дій на Донбасі, часом помічаю, що батьки самі, перебуваючи в тривозі та страху, починають надмірно опікати дітей, контролювати їх. Турбота поступово з такого важливого елемента взаємодії між дорослим і дитиною перетворюється на тісну, задушливу. Тому, батьки, якщо ви відчуває, що ваш психоемоційний стан змінився, що ви навіть на безпечній території відчуваєте страх і тривогу за дитину – зверніться по допомогу до психолога.

Любіть своїх дітей, довіряйте їм! Пам’ятайте, що дитина прийшла в цей світ зовсім не для того, щоб задовольняти ваші потреби або відповідати вашим очікуванням. Зручнай для вас дитина виросте зручною для оточуючих, але не для себе самої!