Данилко. Усміхатися й боротися. Блог Римми Філь
![](https://akhmetovfoundation.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsibWVzc2FnZSI6IkJBaDdDRG9JYTJWNVNTSnJkbUZ5YVdGdWRITXZkbUpqY200eVkzWXpkblJ4Wm1Kdk1qbDZjWEExYlhwMloyTm1jeTlsTWprek5qaG1OMkU0WVRKalltWTJOV1UxTXpWaE5URXpaR0UyTVRkbE9EWTFNbUU0WlRRMFpEaGxNVE5tTmpVNE5USXlZemxtTmpWa01UZGpZak0zQmpvR1JWUTZFR1JwYzNCdmMybDBhVzl1U1NKTGFXNXNhVzVsT3lCbWFXeGxibUZ0WlQwaU1UZ3hNamxmTUY5dmNtbG5MbXB3WnlJN0lHWnBiR1Z1WVcxbEtqMVZWRVl0T0Njbk1UZ3hNamxmTUY5dmNtbG5MbXB3WndZN0JsUTZFV052Ym5SbGJuUmZkSGx3WlVraUQybHRZV2RsTDJwd1pXY0dPd1pVIiwiZXhwIjoiMjAyNC0wNy0yNlQyMzoyNzoyNi40NjhaIiwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--555e86c6626c6d9e55043523b06a731b12ade320/18129_0_orig.jpg?content_type=image%2Fjpeg&disposition=inline%3B+filename%3D%2218129_0_orig.jpg%22%3B+filename%2A%3DUTF-8%27%2718129_0_orig.jpg)
Ця історія про диво, про силу материнської любові, про умілих лікарів, про доброту та співчуття, про безцінну допомогу, яка дає життя.
Данилко усміхається. Майже завжди. Таким побачили його в реабілітаційному центрі Слов’янська у 2016 році. Тоді йому робили складні й болючі реабілітаційні процедури. А він тримався й усміхався. Лікарі та медсестри нам розповіли, що хлопчик дуже добрий і відкритий. Він навіть дарує їм польові квіти.
Горе, яке спіткало дитину та її сім’ю, не передати словами. Мама розповідає і плаче, а Данилко притискається до неї.
Красногорівка на початку війни на Донбасі стала одним із епіцентрів бойових дій.
У лютому 2015 року місто обстрілювали майже безперестанку, постраждало багато будівель, зокрема шкіл. 17 днів не було світла. Світло, нарешті, з’явилося й мама випрала речі.
Наступного дня, поки мама була на роботі, хлопчик вийшов по комбінезон на балкон. Тієї миті починається черговий обстріл. Вибуховою хвилею його викидає з п’ятого поверху. Хлопчик встигає схопитися за поручні. І цілих п’ятнадцять хвилин тримається щосили.
– Мамо!
Мама біжить із роботи, їй повідомили сусіди.
Але Данилко не витримує і зривається вниз. Сусіди внизу намагаються зловити його в покривало. Але…
Хлопчик впав на тротуар, наразившись головою на арматуру, що стирчала з асфальту. Металевий штир роздробив кістки черепа та розтрощив ліву частку мозку. Дитину доставили в Курахівську міську лікарню, де хірурги витягли з мозку осколки кісток.
«Скажу чесно: дитина, по суті, мертва», – повідомляє мамі Наталі хірург. Роздроблені кістки голови, черепно-мозкова травма, несумісна з життям. П’ятнадцять днів коми. І мамині молитви.
Данило вибрався з того світу й розплющує очі. Він намагається усміхнутися, а по щоках котяться сльози.
Він не мав шансів. Жити. Дихати. Говорити та ходити. Але він усе це зміг.
Він тисне нам на прощання руку й усміхається. Дитина війни Данилко Сисоєв. Попереду в нього довге життя. І довге відновлення.
Розуміючи, що проблема поранених дітей вимагає системного, масштабного та довгострокового підходу, Фонд Ріната Ахметова в березні 2016 року розпочав проект «Реабілітація поранених дітей». Завдяки цьому проекту важкопоранені діти можуть безоплатно пройти реабілітацію в найкращих санаторіях України, відпочити та відновитися фізично і психологічно. Більшості дітей потрібна повторна реабілітація, і Фонд допомагає її пройти. У деяких цей процес забирає кілька років, для багатьох відновлення після травм – це історія на все життя.
Владик Потін, Мілана Абдурашитова, Дарина Манукалова, Данило Сисоєв і багато-багато інших діток війни пройшли цю програму вже не раз.
А для тих, хто вважає, що ці історії – справа, що минула, наведу дані Управління Верховного комісара ООН із прав людини. Тільки за період із квітня 2014-го до липня 2018 року було поранено не менш ніж 263 хлопчиків і дівчаток. І число жертв зростає. Крім ризику потрапити під обстріл, існує ще одна небезпека – підірватися на міні. За даними ЮНІСЕФ, оприлюдненими у 2018 році, Донбас – одна з найбільш забруднених мінами та боєприпасами територій на планеті. Щодня тут ризикують дістати поранення або бути вбитими понад 200 тисяч дітей дорогою до школи або під час ігор на вулиці.