ua

Данилко. Усміхатися й боротися. Блог Римми Філь

21.06.2019

Ця історія про диво, про силу материнської любові, про умілих лікарів, про доброту та співчуття, про безцінну допомогу, яка дає життя.

Данилко усміхається. Майже завжди. Таким побачили його в реабілітаційному центрі Слов’янська у 2016 році. Тоді йому робили складні й болючі реабілітаційні процедури. А він тримався й усміхався. Лікарі та медсестри нам розповіли, що хлопчик дуже добрий і відкритий. Він навіть дарує їм польові квіти.

Горе, яке спіткало дитину та її сім’ю, не передати словами. Мама розповідає і плаче, а Данилко притискається до неї.

Красногорівка на початку війни на Донбасі стала одним із епіцентрів бойових дій.

У лютому 2015 року місто обстрілювали майже безперестанку, постраждало багато будівель, зокрема шкіл. 17 днів не було світла. Світло, нарешті, з’явилося й мама випрала речі.

Наступного дня, поки мама була на роботі, хлопчик вийшов по комбінезон на балкон. Тієї миті починається черговий обстріл. Вибуховою хвилею його викидає з п’ятого поверху. Хлопчик встигає схопитися за поручні. І цілих п’ятнадцять хвилин тримається щосили.

– Мамо!

Мама біжить із роботи, їй повідомили сусіди.

Але Данилко не витримує і зривається вниз. Сусіди внизу намагаються зловити його в покривало. Але…

Хлопчик впав на тротуар, наразившись головою на арматуру, що стирчала з асфальту. Металевий штир роздробив кістки черепа та розтрощив ліву частку мозку. Дитину доставили в Курахівську міську лікарню, де хірурги витягли з мозку осколки кісток.

«Скажу чесно: дитина, по суті, мертва», – повідомляє мамі Наталі хірург. Роздроблені кістки голови, черепно-мозкова травма, несумісна з життям. П’ятнадцять днів коми. І мамині молитви.

Данило вибрався з того світу й розплющує очі. Він намагається усміхнутися, а по щоках котяться сльози.

Він не мав шансів. Жити. Дихати. Говорити та ходити. Але він усе це зміг.

Він тисне нам на прощання руку й усміхається. Дитина війни Данилко Сисоєв. Попереду в нього довге життя. І довге відновлення.

Розуміючи, що проблема поранених дітей вимагає системного, масштабного та довгострокового підходу, Фонд Ріната Ахметова в березні 2016 року розпочав проект «Реабілітація поранених дітей». Завдяки цьому проекту важкопоранені діти можуть безоплатно пройти реабілітацію в найкращих санаторіях України, відпочити та відновитися фізично і психологічно. Більшості дітей потрібна повторна реабілітація, і Фонд допомагає її пройти. У деяких цей процес забирає кілька років, для багатьох відновлення після травм – це історія на все життя.

Владик Потін, Мілана Абдурашитова, Дарина Манукалова, Данило Сисоєв і багато-багато інших діток війни пройшли цю програму вже не раз.

А для тих, хто вважає, що ці історії – справа, що минула, наведу дані Управління Верховного комісара ООН із прав людини. Тільки за період із квітня 2014-го до липня 2018 року було поранено не менш ніж 263 хлопчиків і дівчаток. І число жертв зростає. Крім ризику потрапити під обстріл, існує ще одна небезпека – підірватися на міні. За даними ЮНІСЕФ, оприлюдненими у 2018 році, Донбас – одна з найбільш забруднених мінами та боєприпасами територій на планеті. Щодня тут ризикують дістати поранення або бути вбитими понад 200 тисяч дітей дорогою до школи або під час ігор на вулиці.